Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В.І.,суддів:Суржка А.В., Франтовської Т.І.,за участю прокурора Сенюк В.О., розглянула в судовому засіданні 11 квітня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Балаклавського районного суду м. Севастополя від 14 липня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 30 жовтня 2012 року щодо нього.

Вироком Балаклавського районного суду м. Севастополя від 14 липня 2012 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки;

за ч. 1 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 6 (шість) місяців;

за ч. 1 ст. 311 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік;

за ч. 1 ст. 317 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 6 (шість) місяців.

Постановлено стягнути із засудженого на користь НДЕКЦ при УМВС України в м. Севастополі за проведення хімічної експертизи і вибухотехнічного дослідження витрати в сумі 2 253, 60 грн.

Відповідно до ст. 96 КК України застосовано до ОСОБА_5 примусове лікування від туберкульозу в місцях позбавлення волі.

Вирішено питання щодо речових доказів по справі.

Вироком суду ОСОБА_5 визнаний винним та засуджений за те, що він в один із днів з 1 по 5 січня 2010 року, приблизно о 15 годині, на території винограднику 3-го відділення ТОВ "Агрофірма "Золота Балка", маючи злочинний намір, направлений на придбання, носіння і зберігання вибухонебезпечної речовини, без дозволу, передбаченого законом, знайшов вибухонебезпечну речовину метальної дії - суміш бездимного пороху вагою 72, 8 г, яку незаконно переніс до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1, де незаконно почав зберігати.

Він же, в один із днів з 25 по 30 січня 2010 року, приблизно о 18 годині, поблизу будинку 2-А по вул. Парниковій у Балаклавському районі м. Севастополя, з метою використання для виготовлення психотропної речовини, незаконно придбав, шляхом привласнення знайденого, 21 мл розчину соляної кислоти і 7 г перманганата калія, які відносяться до прекурсорів. Після чого незаконно переніс в особистих речах за місцем свого проживання, де незаконно почав зберігати.

Крім цього, 10 лютого 2010 року приблизно о 17 годині, незаконно, виготовив з метою збуту психотропну речовину - метамфетамін, вагою в перерахунку на суху речовину 0,00269 г, яку збув ОСОБА_7

В цей же день, діючи умисно, з корисливих мотивів, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, а також у стані, викликаним вживанням одурманюючих речовин, ОСОБА_5 за місце свого проживання, забезпечив можливість незаконно ОСОБА_7, ОСОБА_8 і невстановленій досудовим слідством особі, внутрішньовенно спожити психотропну речовину - метамфетамін.

Ухвалою Апеляційного м. Севастополя від 30 жовтня 2012 року вирок Балаклавського районного суду м. Севастополя від 14 липня 2012 року за апеляцією захисника ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_5 змінено. З мотивувальної та резолютивної частини вироку виключено вказівку про застосування до ОСОБА_5, в порядку ст. 96 КК України, примусового лікування від туберкульозу в місцях позбавлення волі.

Зі змісту касаційної скарги засудженого вбачається, що він порушує питання про зміну судових рішень, посилаючись на суворість покарання. Просить призначити більш м'яке покарання, застосувавши вимоги ст. 69 КК України. Зазначає, що суд безпідставно визнав обставиною, що обтяжує покарання, вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння та перебування у стані, викликаним вживанням одурманюючих речовин; апеляційний розгляд справи відбувся формально і поверхнево. Вказує, що судом у мотивувальній частині вироку безпідставно застосовано таку кваліфікуючу ознаку як "корисливий мотив". Також зазначає, що хворий на туберкульоз та тотальний хронічний остеомієліт кісток твердого піднебіння, хронічний остеомієліт виличної кістки, хронічний остеомієліт кісток носа, хронічний остеомієліт нижньої щелепи в області жувальних зубів.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який частково підтримав касаційну скаргу засудженого, просив судові рішення змінити, виключити як зайву кваліфікуючу ознаку вчинення злочину з корисливого мотиву з обвинувачення за ч. 1 ст. 317 КК України; перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 398 КПК України, при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення суд касаційної інстанції має керуватися статтями 370- 372 КПК України. Відповідно до змісту зазначеної норми закону підставами для зміни або скасування судових рішень в касаційному порядку є лише істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного у вироку злочину підтверджується сукупністю достатніх, допустимих та відносних доказів, досліджених судом з достатньою повнотою, їм дана об'єктивна оцінка, а саме, показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14; протоколом огляду місця події, місця проживання ОСОБА_5; висновком судово-хімічної експертизи; протоколами огляду предметів; висновком вибухотехнічної експертизи; висновком судово-наркологічного дослідження.

При цьому, на думку колегії суддів, в процесі досудового, судового слідства по справі істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б могли вплинути на вирішення питання про винуватість засудженого не допущено.

Разом з тим, заслуговують на увагу доводи засудженого про те, що суд у мотивувальній частині вироку вказав на ознаку, не передбачену диспозицією ч. 1 ст. 317 КК України, а саме, вчинення злочину "з корисливого мотиву", тоді як диспозиція даної частини статті не передбачає вчинення даного злочину за вказаною кваліфікуючою ознакою. Але з огляду на положення ст. 370 КПК України це не є істотним порушенням, яке є безумовною підставою для скасування судових рішень.

На вказане порушення не звернув уваги апеляційний суд та також допустив аналогічне порушення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне судові рішення щодо ОСОБА_5 в цій частині змінити: з мотивувальної частини судових рішень виключити вказівку при кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 317 КК України, на вчинення цього злочину за кваліфікуючою ознакою "з корисливого мотиву", як зайву.

Що стосується доводів засудженого про призначення йому надто суворого покарання, то вони є необґрунтованими.

Виходячи з положень ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого злочину.

Так, суд, керуючись нормами закону, врахував дані про особу засудженого, задовільну характеристику з місця проживання, обставини, які пом'якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, поганий стан здоров'я, й те, що злочин вчинено у стані алкогольного сп'яніння та в стані, викликаним вживанням одурманюючих речовин, що обтяжує покарання.

Наведені обставини дають підстави вважати, що призначене засудженому покарання відповідає ступеню тяжкості вчинених ним діянь та даним про його особу; воно визначено у межах санкцій частин статей обвинувачення і згідно зі ст. 65 КК є правильним, необхідним й достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Доводи касаційної скарги засудженого не впливають на відповідність призначеного покарання і не містять достатніх даних для призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом та призначено судом.

Що стосується доводів касаційної скарги засудженого про те, що судом незаконно визнано обставиною, що обтяжує покарання, вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння та у стані, викликаному вживанням одурманюючих речовин, то вони не заслуговують на увагу, оскільки з матеріалів справи вбачається, що 10 лютого 2010 року ОСОБА_5 вживав спиртні напої, а після виготовлення психотропної речовини вжив і її. Крім того, згідно висновку медичного огляду № 235 від 11 лютого 2010 року, засуджений знаходився у стані наркотичного сп'яніння (т. 1 а. с. 72).

Під час розгляду справи в апеляційному порядку колегія суддів належним чином перевірила та дала відповіді на всі доводи захисника засудженого, викладені ним в апеляції, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України, є законною та вмотивованою.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх законними та обґрунтованими, а тому не вбачає підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України (в редакції 1960 року), п. п. 11, 15 розділу ХІ Перехідних положень до КПК України (4651-17) від 13.04.2012 року, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Балаклавського районного суду м. Севастополя від 14 липня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 30 жовтня 2012 року щодо засудженого за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 311, ч. 1 ст. 317 КК України ОСОБА_5 змінити: виключити з обвинувачення ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 317 КК України кваліфікуючу ознаку злочину - скоєння цього злочину з корисливого мотиву.

В решті судові рішення залишити без зміни.