Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Слинька С. С., суддів Дембовського С. Г., Наставного В. В.,за участю прокурора Парусова А. М.розглянула в судовому засіданні в м. Києві 11 квітня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Ленінського районного суду

м. Запоріжжя від 20 червня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 05 листопада 2012 року.

Вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 червня 2012 року

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, громадянина України, неодноразово судимого, останнього разу

08 червня 2011 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік,

засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 187 КК

України - на строк 7 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за ч. 2 ст. 186 КК України - на строк 5 років, за ч. 2 ст. 190 КК України - на строк 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Відповідно до ст. 71 КК України постановлено до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 08 червня 2011 року, та призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 1 день з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Згідно із цим вироком ОСОБА_6 визнано винним і засуджено за вчинення ряду злочинів за таких обставин.

Так, 21 січня 2012 року приблизно о 00:10 ОСОБА_6, знаходячись в парку біля будинку № 4-А по вул. Бородінській у

м. Запоріжжі, за попередньою змовою з невстановленими слідством особами, вдаривши рукою в голову ОСОБА_7, повторно відкрито викрав у останнього та ОСОБА_8 чуже майно, завдавши їм матеріальної шкоди на суму 957 грн та 255 грн відповідно.

Крім того, 29 січня 2012 року приблизно о 14:00, ОСОБА_6 знаходячись у під'їзді одного з будинків по вул. Верхній у м. Запоріжжі, будучи особою, яка раніше вчинила розбій, напав на малолітнього ОСОБА_9 та, погрожуючи йому застосуванням небезпечним для його життя і здоров'я насильства у разі невиконання його вимог, ударивши кулаком в обличчя, відкрито викрав у нього гроші у сумі 50 грн та мобільний телефон з сім-карткою, спричинивши потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 980 грн.

02 лютого 2012 року приблизно о 20:40 ОСОБА_6 у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля приміщення кафе "Стопочка", розташованого на пр-ті Металургів, 20 у м. Запоріжжі, кілька разів ударивши руками в голову ОСОБА_10, тобто застосувавши насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я, повторно відкрито заволодів його майном, спричинивши йому матеріальної шкоди на загальну суму 1439 грн.

06 лютого 2012 року приблизно о 09:00 годин ОСОБА_6 знаходячись біля будинку № 3 по вул. Малій у м. Запоріжжі, повідомивши неправдиву інформацію, що має на меті перевірити мобільні телефони, шляхом обману заволодів чужим майном ОСОБА_11 та ОСОБА_12, спричинивши їм матеріальної шкоди.

Крім того, 18 січня 2012 року у нічний час ОСОБА_6 у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у підземному переході біля торгівельного центру "Україна", розташованого на пр-ті Леніна у м. Запоріжжі повторно відкрито викрав чуже майно, вирвавши із рук ОСОБА_13 його мобільний телефон, вартістю 1500 грн.

01 лютого 2012 року у вечірній час ОСОБА_6, знаходячись біля будинку № 18 по вул. Лермонтова у м. Запоріжжі, повторно відкрито викрав чуже майно, вирвавши із рук ОСОБА_14 її сумку з особистими речами, спричинивши їй матеріальної шкоди на загальну суму 1610 грн.

04 лютого 2012 року приблизно о 19:40 ОСОБА_6 у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на пл. Фестивальній у м. Запоріжжі, за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я, повторно відкрито викрав у ОСОБА_15 мобільний телефон, вартістю 1300 грн.

Також, 07 лютого 2012 року приблизно о 18:55 ОСОБА_6, знаходячись біля будинку № 6-а по вул. Патріотичній у м. Запоріжжі, повторно відкрито викрав чуже майно, зірвавши з плеча ОСОБА_16 її сумку з особистими речами, спричинивши їй матеріальної шкоди на загальну суму 1520 грн.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 05 листопада 2012 року цей вирок районного суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник порушує питання про неправильне застосування кримінального закону по епізоду грабежу малолітнього ОСОБА_9 та стверджує, що дії її підзахисного за цим епізодом необхідно кваліфікувати за ст. 186 КК України. Також захисник зазначає, що внаслідок неправильної кваліфікації її підзахисному було призначено надто суворе покарання.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який вважав оскаржувані судові рішення законними та обґрунтованими, а скаргу такою, що не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 398 КПК України 1960 року підставами для зміни або скасування судових рішень є лише істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Тому при касаційному розгляді кримінальної справи колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.

Твердження захисника про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_6 по епізоду з малолітнім ОСОБА_9, оскільки останній не бачив у засудженого пістолета і не міг погрозу розстріляти потерпілого сприймати як реальну, є безпідставними.

Такі твердження спростовуються показаннями самого ОСОБА_9, відповідно до яких під час здійсненого на нього нападу він дуже злякався і погрози засудженого про те, що у випадку невиконання його вимоги, останній його розстріляє, він сприймав реально.

Також у конкретному випадку для визначення суб'єктивного сприйняття потерпілим висловлених погроз особливої уваги заслуговує малолітній вік потерпілого та конкретний перебіг злочинного діяння, вчиненого щодо нього (перед тим як заволодіти майном ОСОБА_17 ОСОБА_6 спочатку наздогнав його на вулиці та примусив його пройти з ним до під'їзду, де вдарив його по обличчю), оскільки ці обставини у їх сукупності також суттєво вплинули на реальність сприйняття потерпілим погроз засудженого.

Беручи до уваги наведені обставини, а також спрямованість умислу ОСОБА_6 на повне досягнення мети, яка полягала у заволодінні чужим майном та наявності змоги вільно ним розпоряджатися, колегія суддів вважає, що кваліфікація дій ОСОБА_6 щодо ОСОБА_17 за ч. 2

ст. 187 КК України є правильною.

Крім того, аналогічні доводи щодо неправильної кваліфікації дій засудженого були наведені в апеляційній скарзі захисника, вони перевірялися судом апеляційної інстанції та були визнані безпідставними. Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі, і вважати його необгрунтованим чи сумнівним підстав немає.

Призначене ОСОБА_6 судом покарання повністю відповідає вимогам ст. 65 КК України та є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть за собою скасування чи зміну судових рішень, у справі не встановлено.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року та п. 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів

вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 червня

2012 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 05 листопада 2012 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 - без задоволення.