Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Слинька С. С., суддів Дембовського О. Г., Наставного В. В., за участю прокурора Парусова А. М. розглянула в судовому засіданні в м. Києві 11 квітня 2013 року справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 03 жовтня 2012 року щодо ОСОБА_6

Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від

26 липня 2012 року

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що на підставі ст. 89 КК України не має судимості,

звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КК України на підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2011 році", а кримінальну справу щодо нього закрито.

Згідно з цією постановою ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він 15 червня 2010 року приблизно о 14:00, знаходячись біля приміщення банку "Ощадбанк", розташованого по вул. 8-го Березня у м. Запоріжжі, завдав численних ударів по обличчю та тілу ОСОБА_5, чим спричинив останньому тілесні ушкодження середньої тяжкості,, які не є небезпечними для життя та потягнули за собою тривалий розлад здоров'я.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 03 жовтня

2012 року вказану постанову залишено без зміни.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу апеляційного суду. При цьому він наполягає, що до ОСОБА_6 була безпідставно застосована амністія.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні касаційної скарги необхідно відмовити.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 та правильність кваліфікації дій останнього за ч. 1 ст. 122 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Згідно з пунктом "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2011 році" особи, котрі на день набрання чинності цим Законом, не позбавлені батьківських прав та мають дітей, яким не виповнилося 18 років, або дітей-інвалідів незалежно від їх віку, підлягають звільненню від кримінального покарання.

Відповідно до ст. 6 зазначеного Закону особи, які підпадають

під дію його ст. 1, кримінальні справи стосовно котрих перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи не розглянуті судами, а так само розглянуті судами, але вироки у них не набрали законної сили, про злочини, вчинені до набрання чинності Законом України "Про амністію у 2011 році" (3680-17) , підлягають звільненню від кримінальної відповідальності в порядку та на умовах, визначених цим Законом.

Як убачається з матеріалів справи під час розгляду справи

ОСОБА_6 подав заяву про застосування до нього положень Закону України "Про амністію у 2011 році" (3680-17) . При цьому він зазначив, що у нього на утриманні знаходяться четверо малолітніх дітей: син ОСОБА_7, 2001 року народження, донька ОСОБА_4, 2002 року народження, син ОСОБА_8 та донька ОСОБА_2, 2005 року народження. Крім того, його найменша донька ОСОБА_2 є дитиною-інвалідом. (т. 1, а. с. 168-171, 211)

Таким чином, з урахуванням зазначених підстав, а також того, що злочин, інкримінований ОСОБА_6 не є тяжким, вчинений до набрання чинності Закону України "Про амністію у 2011 році" (3680-17) , та останній у судовому засіданні наполягав на застосуванні щодо нього амністії, а також за відсутності заборон, передбачених ст. 7 цього Закону, суд дійшов обгрунтованого висновку про необхідність звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності, передбаченої за ч. 1 ст. 122 КК України, на підставі вказаного Закону та правильно закрив справу щодо нього.

Що стосується доводів про незаконність застосування до

ОСОБА_6 амністії, оскільки останній двічі притягувався до кримінальної відповідальності, й у тому числі за вчинення злочину у період іспитового строку, то вони є безпідставними, оскільки, як убачається з матеріалів справи, на момент вчинення злочину щодо ОСОБА_5, всі попередні судимості ОСОБА_6 погашені, а сам він був особою, яка згідно ст. 89 КК України судимостей не мала.

Крім того, аналогічні доводи щодо незаконності застосування амністії до ОСОБА_6 були наведені і в апеляційній скарзі потерпілого. Вони перевірялися судом апеляційної інстанції та були визнані безпідставними. Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі, і вважати його необгрунтованим чи сумнівним підстав немає.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, у справі не встановлено.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року та п. 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів

ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 03 жовтня

2012 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_5 - без задоволення.