Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Слинька С. С., суддів Дембовського С. Г., Наставного В. В.,за участю прокурора Парусова А. М.розглянула в судовому засіданні в м. Києві 11 квітня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Ленінського районного суду м. Вінниці від 19 квітня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 18 жовтня 2012 року.

Вироком Ленінського районного суду м. Вінниці від 19 квітня 2012 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не мав судимості,

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України вирок Ленінського районного суду м. Вінниці від 02 квітня 2012 року, яким ОСОБА_5 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України, постановлено виконувати самостійно.

Згідно із цим вироком ОСОБА_5 визнано винним і засуджено за те, що він у стані алкогольного сп'яніння 02 лютого 2011 року приблизно о 01:30, на АДРЕСА_1, в ході суперечки з ОСОБА_6 умисно рукою кілька разів вдарив останнього у голову, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 18 жовтня

2012 року цей вирок районного суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений просить скасувати постановлені щодо нього судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з тим, що його дії необхідно кваліфікувати за ст. 128 КК України, оскільки у нього не було умислу на заподіяння тілесних ушкоджень засудженому.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який вважав, щ0о касаційну скаргу слід задовольнити частково, а справу направити на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 398 КПК України 1960 року підставами для зміни або скасування судових рішень є лише істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Тому при касаційному розгляді кримінальної справи колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.

Твердження засудженого про неправильну кваліфікацію його дій, оскільки у нього не було умислу на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, а вина його полягає у необережності, є безпідставними.

Такі твердження суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано визнали надуманими. При цьому вони проаналізували всі наявні у матеріалах справи докази.

Як випливає з висновку судово-медичної експертизи № 1148/847/697 від 29 квітня 2011 року виявлені у потерпілого тілесні ушкодження утворились від неодноразової травматичної дії тупих твердих предметів (не менш як 8), при цьому їх кількість, характер та локалізація свідчить, що вони не могли утворитись від удару внаслідок одномоментного падіння. А відповідно до показань свідка ОСОБА_7 в ході конфлікту засуджений сильно вдарив потерпілого.

Беручи до уваги, наведені дані висновку експертизи та показання свідка, кількість та локалізацію виявлених у потерпілого тілесних ушкоджень, поведінку засудженого одразу після вчинення суспільно-небезпечного діяння та відсутність підстав у нього застосування фізичного насильства, суди першої та апеляційної інстанції, проаналізувавши обставини справи у сукупності, дійшли правильного висновку про відсутність у діях ОСОБА_5 таких ознак, які б свідчили про те, що злочин останнім було вчинено з необережності, а не з прямим умислом.

Таким чином, кваліфікація дій ОСОБА_5 за встановлених фактичних обставин справи за ч. 1 ст. 121 КК України є правильною.

Крім того, аналогічні доводи щодо неправильної кваліфікації дій засудженого були наведені в апеляційних скаргах, вони перевірялися судом апеляційної інстанції та були визнані безпідставними. Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі, і вважати його необгрунтованим чи сумнівним підстав немає.

Призначене ОСОБА_5 судом покарання повністю відповідає вимогам ст. 65 КК України та є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Цивільний позов заявлений потерпілим також вирішено відповідно до вимог процесуального законодавства, з урахуванням завданої матеріальної та моральної шкоди, майнового стану засудженого, а також наслідків, що настали для потерпілого у результаті вчинення щодо нього суспільно-небезпечного діяння.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть за собою скасування чи зміну судових рішень, у справі не встановлено.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року та п. 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів

вирок Ленінського районного суду м. Вінниці від 19 квітня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 18 жовтня 2012 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення.