5-1869км13 Про наругу над могилою Невідомого солдата, скоєна за попередньою змовою групою осіб - 11.04.2013 Прийняття

розглянула в відкритому судовому засіданні 11 квітня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_5 на вирок Печерського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 18 грудня 2012 року щодо неї.

Вироком Печерського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2012 року

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, таку, що не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 297 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладено обов'язки, передбачені п. п. 2-4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Вирішено питання про речові докази та судові витрати по справі.

Вироком суду ОСОБА_5 визнана винною та засуджена за те, що 16 грудня 2010 року за попередньою змовою із ОСОБА_6, яка постановою Печерського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2012 року звільнена від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 297 КК України на підставі ст. 47 КК України у зв'язку з передачею її на поруки, та двома невстановленими слідством особами, діючи групою осіб, всупереч моральним засадам суспільства в частині поваги до померлих та місць їх поховання, пам'яті та поваги до воїнів загиблих у Великій Вітчизняній Війні, діючи умисно, вчинили дії, які виразилися в нарузі над могилою Невідомого солдата.

Так, 14 грудня 2010 року ОСОБА_5 запропонувала ОСОБА_6 та двом іншим невстановленим слідством особам взяти участь у проведенні на території меморіалу "Вічної Слави" у Парку Вічної Слави, розташованого по вул. Лаврській, 1 в м. Києві, акції протесту проти нецільового використання природного газу, який спалюється на меморіалі "Вічної Слави".

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_6 та іншими двома невстановленими слідством особами, 16 грудня 2010 року прибули до Парку Слави, де на вогні меморіалу "Вічної Слави", який горить на могилі Невідомого солдата, що вшановує героїзм воїнів Великої Вітчизняної Війни, підсмажили їжу, чим продемонстрували образливе ставлення та зневагу до місць поховання Невідомого солдата та праху покійного.

При цьому, вказані дії невстановлена слідством особа, яка приймала участь у проведенні акції, відзняла на відеокамеру, яка була заздалегідь приготовлена ОСОБА_5 для зазначеної мети, а відзнятий матеріал після монтажу розмістили в мережі Інтернет, чим викликали громадське обурення вчиненими діями.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 18 грудня 2012 року апеляції прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, та засудженої ОСОБА_5 залишено без задоволення, а вирок районного суду - без зміни.

В касаційній скарзі засуджена ОСОБА_5 порушує питання про скасування судових рішень та закриття щодо неї кримінальної справи на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України.

При цьому, вказує на неправильне застосування кримінального закону - ст. 297 КК України, оскільки відповідно до Закону України "Про поховання та похоронну справу" (1102-15) обов'язковою ознакою наруги над могилою є наявність мети - зневаження родинної чи суспільної пам'яті про померлого, демонстрація зневажливого ставлення до місця поховання, тоді як ОСОБА_5 бажала привернути суспільну увагу до нецільового використання коштів для закупівлі природного газу. Зазначає, що таким чином реалізувала своє конституційне право на свободу вираження поглядів.

Крім того, засуджена вважає, що матеріалами справи не підтверджено, що під Вічним вогнем знаходяться захоронення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженої, яка підтримала свою касаційну скаргу та просила судові рішення скасувати та закрити щодо неї кримінальну справу у зв'язку з відсутністю в її діях складу злочину; думку прокурора, який вважав, що касаційну скаргу засудженої слід залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про те, що 16 грудня 2010 року на вогні меморіалу "Вічної Слави" ОСОБА_5 смажила їжу в касаційному порядку засудженою не оскаржено.

Разом з тим, в касаційній скарзі засуджена ОСОБА_5 вказує на те, що в її діях відсутні ознаки інкримінованого їй злочину, тобто не погоджується з кваліфікацією її дій за ч. 2 ст. 297 КК України.

Однак колегія суддів вважає доводи касаційної скарги в цій частині необґрунтованими.

Так, диспозиція ч. 2 ст. 297 КК України передбачає наругу над могилою, вчинену повторно або за попередньою змовою, групою осіб, або з корисливих чи хуліганських мотивів, або щодо братської могили чи могили Невідомого солдата, або поєднані із застосуванням насильства чи погрозою його застосування.

При цьому, наруга над могилою може виражатися в будь-який спосіб, який показує образливе ставлення, грубе знущання, демонстрацію зневаги до місця поховання чи праху покійного. Мотиви вчинення таких діянь можуть бути різними, але на кваліфікацію вони не впливають.

Тому доводи засудженої про те, що вона бажала привернути суспільну увагу до нецільового використання коштів для закупівлі природного газу, та не мала наміру демонструвати зневажливе ставлення до місця поховання, а тому в її діях відсутній склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 297 КК України, є неспроможними.

Не заслуговують на задоволення і доводи засудженої про те, що матеріалами справи не підтверджується наявність будь-яких захоронень під меморіалом Вічного Вогню. Вказані доводи спростовуються даними довідок ритуальної служби Спеціалізованого комунального підприємства "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування" від 23 грудня 2010 року та від 14 квітня 2011 року, даними рішення Київської міської ради від 21 грудня 2000 року, даними постанови № 230 Ради Міністрів України РСР і Центрального комітету КП України від 02 березня 1956 року, з яких вбачається, що меморіальний комплекс "Парк Вічної Слави" складається з алеї могил видатних воїнів, які загинули, обороняючи чи визволяючи Київ та землі України. Завершає дану алею обеліск, біля підніжжя якого знаходиться могила Невідомого солдата.

Що стосується доводів засудженої про порушення її конституційних прав, так як таким чином вона виражала свої погляди та переконання, то вони належним чином були спростовані апеляційним судом, який правильно вказав, що відповідно до Конституцій України (254к/96-ВР) здійснення прав в передбачених випадках може бути обмежене законом, що і має місце в даному випадку, з чим погоджується і колегія суддів.

Враховуючи наведене, колегія судді вважає, що дії засудженої ОСОБА_5 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 297 КК України.

Покарання призначене засудженій відповідно до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого нею злочину, її особи, є достатнім та необхідним для виправлення ОСОБА_5 та попередження вчинення нею нових злочинів.

Аналогічні касаційній скарзі доводи засудженої були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції, який обґрунтовано з ними не погодився та залишив рішення суду першої інстанції без зміни. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України, є законною та вмотивованою.

При перевірці матеріалів справи колегія суддів не вбачає істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які є безумовною підставою для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

А тому касаційну скаргу засудженої ОСОБА_5 слід залишити без задоволення, а оскаржувані нею судові рішення - без зміни.

Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України (в редакції 1960 року), п. п. 11, 15 розділу ХІ Перехідних положень до КПК України (4651-17) від 13.04.2012 року, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженої ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Вирок Печерського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 18 грудня 2012 року щодо засудженої за ч. 2 ст. 297 КК України ОСОБА_5 залишити без зміни.