Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф.,

суддів Орлової С.М., Кульбаби В.М.,

з участю прокурора Вергізової Л.А.,

потерпілого Морозова В.І.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 11 квітня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_2 на вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 18 жовтня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 25 грудня 2012 року щодо ОСОБА_3

Вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 18 жовтня 2012 року,

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина Україна, не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки.

За вироком суду ОСОБА_3 31 грудня 2011 року біля 15 год., керуючи автобусом "ПАЗ - 4234" по території міської автостанції м. Красноармійська зі швидкістю 5-15 км на год., на порушення вимог п. п. 2.3(б), 10.1, 12,3 ПДР України (1306-2001-п) проявив неуважність, відволікся від керування транспортним засобом, не прийняв заходів для зупинки автобуса та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4, який лежав на проїжджій частині дороги.

На порушення вимог п. 9.10 Правил залишив місце пригоди.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 25 грудня 2012 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник засудженого ставить питання про зміну судових рішень в частині призначення покарання, застосування ст. 75 КК України. Стверджує, що суди не взяли до уваги дані про особу та обставини, що пом'якшують покарання, зокрема: вчинення злочину вперше, повне визнання вини та каяття у вчиненому, сприяння у розкритті злочину. Не враховано і неправомірну поведінку потерпілого, який в порушення Правил безпеки руху лежав на проїжджій частині дороги.

У запереченнях на касаційну скаргу потерпіла ОСОБА_5 ставить питання про залишення судових рішень без зміни. Стверджує, що через неправомірну поведінку засудженого, який не повідомив швидку про переїзд потерпілого, останньому не була надана невідкладна медична допомога.

Заслухавши доповідача, пояснення захисника на підтримання скарги, прокурора - про залишення касаційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Висновки суду щодо обґрунтованості засудження ОСОБА_3 в порушенні правил безпеки руху за встановлених обставин, кваліфікація дій за ч. 2 ст. 286 КК України у касаційній скарзі не заперечуються.

Доводи касаційної скарги про суворість призначеного засудженому покарання не відповідають матеріалам справи.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах санкції закону, з урахуванням ступеню тяжкості злочину, даних про особу засудженого та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Керуючись названими вимогами, суд призначив ОСОБА_3 покарання в межах санкції закону у розмірі, близькому до мінімального - 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

При цьому суд врахував, що ОСОБА_3 вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, на його утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей.

Як обставину, що пом'якшує покарання, суд визначив лише часткове визнання підсудним вини. При цьому суд виходив з того, що ОСОБА_3 не повідомив про скоєння наїзду на потерпілого та показав, що залишив місце події не з власної волі. Такі обставини підтверджуються матеріалами справи, що спростовує доводи скарги про те, що суд безпідставно не прийняв до уваги, що засуджений розкаявся та сприяв розкриттю злочину.

Враховуючи тяжкість злочину, класифікованого відповідно до ст. 12 КК України, як тяжкий та виходячи з названої поведінки винного, ставлення його до вчиненого, суд обґрунтовано призначив ОСОБА_3 реальне покарання у виді позбавлення волі.

Підстави для застосування до засудженого ст. 75 КК України у матеріалах справи відсутні, з чим обґрунтовано погодився суд апеляційної інстанції, ухвала якого належно вмотивована та відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.

Законних підстав вважати призначене засудженому ОСОБА_3 покарання несправедливим внаслідок його суворості, як того вимагає ст. 372 КПК України 1960 року при скасуванні вироку, у касаційного суду немає, тому у задоволенні касаційної скарги належить відмовити.

Виходячи з викладеного, керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року п. п. 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів,

Вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 18 жовтня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 25 грудня 2012 року щодо ОСОБА_3 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 - без задоволення.