Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ:

головуючого Мороза М.А.,

суддів: Крижановського В.Я., Чуйко О.Г.,

за участю прокурора Матюшевої О.В.,

розглянула в судовому засіданні 11 квітня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на вирок Ратнівського районного суду Волинської області від 08 червня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 16 жовтня 2012 року.

Цим вироком засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України, не судиму,

за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі вісімсот п'ятдесят гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 майнову шкоду у розмірі 316,72 грн та моральну шкоду у розмірі 400 грн. У задоволенні решті позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено за недоведеністю.

Цим же вироком виправдано ОСОБА_2, ОСОБА_3 у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, за відсутністю в їх діях складу злочину. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення майнової і моральної шкоди залишено без розгляду.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 16 жовтня 2012 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання змінено, зменшено розмір штрафу з вісімсот п'ятдесяти гривень до п'ятисот десяти гривень. В решті вирок суду залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винною і засуджено за те, що вона 12 серпня 2011 року біля 21-ї год. на порозі житлового будинку потерпілої ОСОБА_2, що на АДРЕСА_1 на ґрунті особистих неприязних відносин умисно нанесла потерпілій удари руками та ногами в праву руку та обидві ноги, чим заподіяла останній легкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1 просить судові рішення щодо неї скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Засуджена, оспорюючи фактичні обставини справи, заперечує свою винність у скоєнні злочину за який її засуджено. Крім того, посилається на порушення її права на захист, оскільки під час судового розгляду суд безпідставно відмовив їй в призначенні захисника на підставі п. 2 ч. 4 ст. 47 КПК України 1960 року, оскільки вона є пенсіонеркою, страждає на ряд тяжких захворювань, тому через відсутність коштів не може цього зробити при цьому суд безпідставно призначив захисника потерпілій ОСОБА_2

В запереченнях на касаційну скаргу потерпіла ОСОБА_2 просила касаційну скаргу засудженої залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу засудженої, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, засуджена вказує на однобічність і неповноту судового слідства, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано у статтях 368 та 369 КПК України, тоді як ці обставини не є предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

За встановлених судом фактичних обставин справи, дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 125 КК України кваліфіковано правильно.

Разом з тим, колегія суддів вважає слушними доводи скарги засудженої щодо порушення її права на захист.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України 1960 року істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок. Вирок в усякому разі належить скасувати, якщо порушено право обвинуваченого на захист.

Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 47 КПК України 1960 року захисник призначається у випадках, коли підозрюваний, обвинувачений, підсудний бажає запросити захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об'єктивних причин не може цього зробити.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 зверталась до суду із клопотанням про призначення їй захисника в порядку ст. 47 КПК України 1960 року, оскільки через відсутність коштів не може цього зробити (том 1 а.с. 220).

За матеріалами справи, ОСОБА_1 є особою похилого віку, пенсіонеркою, потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, страждає на ряд тяжких захворювань (цукровий діабет, гепатит печінки, хвороба нирок та ін.).

Разом з тим, постановою від 23 травня 2012 року суд безпідставно відмовив в задоволенні клопотання ОСОБА_1, мотивувавши своє рішення лише тим, що остання зареєстрована суб'єктом підприємницької діяльності, що начебто свідчить про її платоспроможність.

З огляду на викладене, вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню у зв'язку з порушенням права на захист ОСОБА_1 з направленням справи на новий судовий розгляд, який необхідно провести відповідно до вимог кримінально-процесуального закону, постановивши законне й обґрунтоване рішення.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України 1960 року та пунктом 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Ратнівського районного суду Волинської області від 08 червня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 16 жовтня 2012 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.