5-1750км13 Про порушення ПДР, що призвело до зіткнення автомобілів та загибелі одного із водіїв - 11.04.2013 Прийняття

розглянула в судовому засіданні 11 квітня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Подільського районного суду м. Києва від 22 червня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 06 листопада 2012 року.

Цим вироком засуджено

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.

Вироком суду також вирішено долю речових доказів та питання щодо судових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 06 листопада 2012 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

ОСОБА_5 визнано винним і засуджено за те, що він 04 квітня 2008 року біля 09:50, керуючи технічно справним автомобілем марки "ВАЗ-2101", державний номерний знак НОМЕР_1, рухався в світлий час доби у м. Києві по вул. Велика Кільцева з боку вул. Міська, під'їжджаючи до перехрестя з вул. Газопровідною, в середній смузі руху, грубо порушуючи вимоги пп. 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , оскільки перед зміною напрямку руху вліво не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод іншим учасникам руху, а також при перестроюванні на смугу руху автомобіля марки "Хонда Аккорд", державний номерний знак НОМЕР_2, що рухався в попутному напрямку, не дав дорогу вказаному автомобілю та почав виконувати маневр вліво, внаслідок чого сталося зіткнення. Після чого автомобіль марки "Хонда Аккорд" під керуванням ОСОБА_6 відкинуло за межі проїжджої частини та було здійснено наїзд на металеву опору рекламного щита. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_6 загинув на місці пригоди.

У касаційній скарзі засуджений, заперечуючи встановлені судом фактичні обставини справи, вважає свою винність у скоєнні злочину не доведеною, у зв'язку з чим просить про скасування судових рішень щодо нього із направленням справи на новий судовий розгляд. Крім того, посилається на порушення права на захист, оскільки в основу вироку покладені його показання, які він давав на досудовому слідстві про обставини скоєння злочину в якості свідка. Призначене йому покарання вважає таким, що не відповідає ступеню тяжкості скоєного та його особі внаслідок суворості.

В запереченнях на касаційну скаргу потерпіла ОСОБА_2 просить залишити без задоволення касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5, а судові рішення, постановлені щодо нього, - без зміни.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечив проти задоволення касаційної скарги засудженого, пояснення потерпілої та її представника, які заперечували проти задоволення касаційної скарги засудженого, захисника, який просив скасувати судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд, засудженого ОСОБА_5, який підтримав свою касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, засуджений вказує на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано у статтях 368 та 369 КПК України, тоді як ці обставини не є предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

За встановлених судами фактичних обставин справи, дії засудженого ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 286 КК України кваліфіковані правильно.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.

Призначаючи покарання ОСОБА_5, суд з достатньою повнотою врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, особу засудженого, який вперше притягається до кримінальної відповідальності, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, має на утриманні батька похилого віку, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, судом не встановлено. Таким чином, судом враховані всі дані про особу засудженого, на які й посилається засуджений у своїй скарзі, інші обставини, які не враховані судом ним наведені не були, тому підстав до пом'якшення покарання колегія суддів не вбачає.

Покарання ОСОБА_5 призначено судом у відповідності до вимог закону, є обґрунтованим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого й попередження вчинення ним нових злочинів.

Твердження засудженого про порушення його права на захист, оскільки взяті до уваги його показання в якості свідка, є безпідставними, так як суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_5 у скоєнні злочину, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши всі обставини справи, давши належну оцінку всім зібраним по справі доказам, а саме послідовним, логічним, правдивим показанням свідків на досудовому слідстві, які вони підтвердили і в суді першої інстанції, іншим, наявним у справі письмовим доказам, що були досліджені судом першої інстанції при розгляді справи, і яким була дана належна оцінка, зокрема й висновкам комплексної авто технічної та транспортно-трасологічної експертизи № 9-80 від 28 травня 2008 року, додаткової авто технічної експертизи № 9-159 від 26 вересня 2008 року, експертизи № 12103Х12104 від 22 грудня 2008 року тощо.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України, усі доводи засудженого, викладені ним в апеляції, аналогічні тим, що наведені у касаційній скарзі, були всебічно розглянуті апеляційним судом, який відмовив у їх задоволенні з наведенням докладних мотивів прийнятого рішення.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б тягли скасування або зміну постановлених по справі рішень, при перевірці матеріалів справи не встановлено.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України 1960 року та пунктом 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК України (4651-17) , колегія суддів

Вирок Подільського районного суду м. Києва від 22 червня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 06 листопада 2012 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.