Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ:

головуючого Мороза М.А.,

суддів: Крижановського В.Я., Чуйко О.Г.,

за участю прокурора Міщенко Т.М.,

засудженого ОСОБА_1,

розглянула в судовому засіданні 11 квітня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 06 листопада 2012 року.

Вироком Голованівського районного суду Кіровоградської області від 28 жовтня 2011 року засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, судимого вироком Голованівського районного суду Кіровоградської області від 23 червня 2010 року за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 296 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.ст. 75, 104 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю 1 рік,

за ч. 2 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано покарання за вироком місцевого суду від 23 червня 2010 року і остаточно ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців.

На підставі ст.ст. 75, 104 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

Вироком Апеляційного суду Кіровоградської області від 06 листопада 2012 року вирок суду першої інстанції в частині звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням ст.ст. 75, 104 КК України скасовано. Прийнято рішення вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 2 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано покарання за вироком місцевого суду від 23 червня 2010 року і остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців.

ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 01 квітня 2011 року біля 3-ї год., знаходячись в с. Межирічка Голованівського району, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з умислом направленим на незаконне заволодіння транспортним засобом, зайшов на територію домоволодіння ОСОБА_3,, де незаконно заволодів належним останньому автомобілем марки "ВАЗ 21063", державний номерний знак НОМЕР_1, вартістю 13 038 грн, пошкодив його, чим завдав потерпілому матеріальні збитки на суму 1 000 грн.

У касаційних скаргах:

- захисник просить вирок апеляційного суду скасувати, залишивши в силі вирок суду першої інстанції, яким ОСОБА_1 було звільнено від відбування покарання з випробуванням. Обґрунтовує своє прохання тим, що апеляційним судом не були враховані всі обставини, що пом'якшують покарання, а саме висновок судово-психологічної експертизи щодо особливостей характеру засудженого, те, що страждає на ряд хронічних захворювань, незадовільний стан здоров'я батьків, що потребують стороннього догляду;

- засуджений просить про зміну вироку апеляційного суду, звільнивши від відбування покарання з випробуванням на підставі положень ст.ст. 75, 104 КК України, пославшись на те, що страждає на ряд хронічних захворювань, є єдиною дитиною у батьків, які через наявні у них захворювання потребують стороннього догляду, тому вважає своє виправлення можливим без ізоляції від суспільства.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечив проти задоволення касаційних скарг засудженого та його захисника, пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав касаційні скарги, просив судові рішення щодо нього змінити, звільнивши від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину за обставин, установлених судом, є обґрунтованим та в касаційних скаргах не оспорюється.

Дії засудженого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 289 КК України кваліфіковані правильно.

Доводи засудженого та його захисника щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та даним про особу внаслідок суворості, не ґрунтуються на матеріалах справи.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, апеляційний суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно ст. 12 КК України є тяжким, скоєння злочин у стані алкогольного сп'яніння, під час іспитового строку за вироком місцевого суду від 23 червня 2010 року, щире каяття у вчиненому, сприяння розкриттю злочину, вчинення злочин у неповнолітньому віці, повне відшкодування потерпілому заподіяної матеріальної шкоди, на підставі чого дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення засудженому покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України.

Окрім того, призначивши ОСОБА_1 покарання без застосування положень ст.ст. 75, 104 КК України, суд тим самим, дотримався вимог ст. 399 КПК України та врахував вказівку суду касаційної інстанції з цього приводу.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б тягли скасування або зміну постановленого по справі рішення, при перевірці матеріалів справи не встановлено.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України 1960 року та пунктом 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК України (4651-17) , колегія суддів

Вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 06 листопада 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 - без задоволення.