5-1753км13 Про умисне вбивство, скоєне у стані алкогольного сп'яніння, на грунті неприязних відносин - 11.04.2013 Прийняття

розглянула в судовому засіданні 11 квітня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на вирок Зіньківського районного суду Полтавської області від 15 серпня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 24 липня 2012 року.

Цим вироком засуджено

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років.

Вироком суду також вирішено долю речових доказів та питання щодо судових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 24 липня 2012 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 15 вересня 2010 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на грунті неприязних відносин з ОСОБА_3 умисно наніс останньому удар кухонним ножем в ліву пахвову ділянку, від чого настала смерть потерпілого.

У касаційній скарзі захисник просить про зміну судових рішень щодо ОСОБА_1, перекваліфікувавши його дії на ст. 118 КК України. При обґрунтуванні свого прохання, оспорюючи фактичні обставини справи, вказав, що засуджений умислу на позбавлення життя потерпілого не мав, наніс ножове поранення, обороняючись від протиправних дій останнього, у зв'язку з чим перевищив межі необхідної оборони.

В запереченнях на касаційну скаргу потерпілий ОСОБА_4 просить залишити без задоволення касаційну скаргу захисника, а судові рішення - без зміни, кваліфікацію дій засудженого як умисне вбивство вважає вірною.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечив проти задоволення касаційної скарги захисника, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, захисник вказує на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано у статтях 368 та 369 КПК України, тоді як ці обставини не є предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Перевірялись судами першої та апеляційної інстанції й твердження захисника щодо невірної кваліфікації дій ОСОБА_1 як умисне вбивство замість як умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони, які не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Як встановлено судом, засуджений ОСОБА_1, незважаючи на неприязнь до ОСОБА_3, пішов до нього додому та на вимогу останнього покинути його житло, не відреагував, і продовжував там перебувати проти волі потерпілого, тобто ОСОБА_3, намагаючись випровадити ОСОБА_1 з території свого домоволодіння, діяв правомірно, а тому його дії, в тому числі застосування сили відносно засудженого, не можна вважати неправомірним посяганням з огляду на наведені положення щодо необхідної оборони.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, зокрема й показань свідків, в день скоєння злочину засудженим при його огляді в лікарні на стан сп'яніння та при його повному огляді як затриманого тілесних ушкоджень на ньому виявлено не було.

У зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ОСОБА_1 не перебував у стані необхідної оборони і відповідно не перевищив її меж.

Таким чином, підстав для перекваліфікації дій засудженого на ст. 118 КК України колегія суддів не вбачає.

Дії засудженого ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115 КК України кваліфіковані правильно.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України, усі доводи засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2, викладені ними в апеляціях, аналогічні й тим, що наведені в касаційній скарзі захисника, були всебічно розглянуті апеляційним судом, який відмовив у їх задоволенні з наведенням докладних мотивів прийнятого рішення.

Інші порушення вимог кримінально-процесуального закону, на які посилається у своїй скарзі засуджений, не є істотними, а тому не можуть бути підставами для скасування або зміни постановлених у справі рішень.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України 1960 року та пунктом 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК України (4651-17) , колегія суддів

Вирок Зіньківського районного суду Полтавської області від 15 серпня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 24 липня 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 - без задоволення.