Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Лагнюка М.М.,

суддів Тельнікової І.Г., Кравченка С.І.,

за участю прокурора Вергізової Л.А.

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 11 квітня 2013 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та в його інтересах захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на вирок Нововолинського міського суду Волинської області від 14 березня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 27 липня 2012 року.

Вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 14 березня 2012 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, раніше неодноразово

судимий, останній раз вироком

Нововолинського міського суду

Волинської області від 28 квітня 2004 року

за ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням

ст. 71 КК України на 4 роки 6 місяців

позбавлення волі, звільнений 5 березня

2008 року по відбуттю строку покарання,

засуджений за: ч. 2 ст. 186 КК України на 5 років позбавлення волі; ч. 1 ст. 296 КК України на 3 роки обмеження волі; ч. 1 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі; ч. 2 ст. 342 КК України 1 рік 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно визначено покарання 5 років позбавлення волі.

За ч. 2 ст. 296 КК України ОСОБА_1 визнано невинним і виправдано у зв'язку з недоведеністю його участі у вчиненні зазначеного злочину.

Цим вироком також засуджено ОСОБА_5

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 27 липня 2012 року, цей вирок суду змінено, виключено з обвинувачення ОСОБА_1 кваліфікуючу ознаку грабежу - застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої ОСОБА_6

На підставі ст. 11-1 КПК України, ч. 5 ст. 74 КК України, ОСОБА_5 звільнено від призначеного судом покарання у зв'язку з закінченням строків давності, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 49 КК україни.

В решті вирок суду залишено без зміни.

Судові рішення щодо ОСОБА_5 в касаційному порядку не оскаржуються.

Вироком суду, враховуючи внесені зміни, ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 6 лютого 2011 року приблизно о 23 год. 30 хв., по вул. Винниченка, 6 у м. Нововолинську, навпроти магазину "Дебют", з корисливих мотивів, повторно відкрито викрав у ОСОБА_6 мобільний телефон з сім-карткою загальною вартістю 170 грн.

Цього ж дня, у той же період часу ОСОБА_1, перебуваючи біля магазину "Дебют", грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з хуліганських спонукань, залякав ОСОБА_6 та ОСОБА_7, позбавив їх можливості відпочивати та в подальшому, продовжуючи свої хуліганські дії, знаходячись по вул. Грушевського, 21 у м. Нововолинську, з особливою зухвалістю умисно вдарив головою в обличчя і заподіяв ОСОБА_7 легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, у виді рани в ділянці носа, перелом спинки носа.

1 вересня 2011 року, приблизно о 15 години ОСОБА_1, знаходячись в дворі будинку № 4, що на мікрорайоні Шахтарському в місті Нововолинську з метою уникнути затримання за постановою суду про оголошення у розшук, вчинив опір працівникові правоохоронного органу - оперуповноваженому СКР Нововолинського МВ УМВС України у Волинській області ОСОБА_8, який пред'явив службове посвідчення і виконував свої службові обов'язки. Такий опір з боку ОСОБА_1 виразився у намаганні вирватися та втекти, у шарпанні ОСОБА_8 за одяг і застосуванні до останнього фізичної сили, внаслідок чого працівник міліції отримав легкі тілесні ушкодження, його одяг був пошкоджений.

Також, ОСОБА_1 за невстановлених слідством обставин незаконно придбав, зберігав при собі без мети збуту особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс (марихуана) масою 10,54 грамів, який 1 вересня 2011 року приблизно о 18 годині у ОСОБА_1 було виявлено та вилучено працівниками міліції під час проведення особистого обшуку в кабінеті № 31 Нововолинського МВ УМВС України у Волинській області.

У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_1 та його захисники ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 просять скасувати постановлені судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд. Вважають, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, досудове та судове слідство проведені неповно, однобічно, суд порушив вимоги ст. 370 КПК України, оскільки суддя при розгляді даної справи не був безстороннім, розглядав справу за відсутності захисників засудженого, необґрунтовано відмовляв в задоволенні клопотань при розгляді даної справи, зауваження на протокол судового засідання розглянуті без участі ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 Вказують, що в діях засудженого відсутні склади інкримінованих злочинів, тілесні ушкодження працівнику міліції спричинені ненавмисно, опору він не чинив, а його вина у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України не доведена.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційних скарг, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України, підставами для скасування або зміни касаційним судом вироку, ухвали є істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Однак, касаційний суд не вправі втручатися в судові рішення з підстав однобічності або неповноти судового слідства, чи невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.

Натомість, зазначені обставини, на які, зокрема, посилаються у своїх касаційних скаргах засуджений та його захисники, згідно зі ст. 367 КПК України були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, яка зазначила про відсутність порушень вимог КПК України (1001-05) при проведенні досудового слідства і розгляді справи в суді першої інстанції. Тому, при розгляді доводів касаційної скарги колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.

Мотивуючи висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, суд першої інстанції послався на докази, що містяться в матеріалах справи, належно оцінені і є обґрунтованими.

Зокрема, свої висновки про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним злочинів за викладених у вироку обставин, суд першої інстанції обґрунтував доказами, які зібрані з додержанням вимог кримінально-процесуального закону. Суд дослідив і проаналізував показання самого засудженого ОСОБА_1; потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9; свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18; протоколи огляду місця події; висновок судово-медичної експертизи щодо спричинених ОСОБА_9 тілесних ушкоджень; протокол огляду речових доказів; матеріали оперативно - розшукової справи

№ 12/4-30-10; висновок судової експертизи наркотичних засобів; висновок судової наркологічної експертизи щодо ОСОБА_1; протокол огляду предметів та постанову про приєднання речового доказу до справи, яким дав належну оцінку.

Сукупність наведених у вироку цих та інших доказів, які узгоджуються між собою, переконливо свідчить про те, що ОСОБА_1 повторно відкрито викрав майно потерпілої ОСОБА_6; грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю; вчинив опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків; незаконно придбав і зберігав наркотичний засіб без мети збуту.

Доводи засудженого та його захисників, щодо безпідставності засудження ОСОБА_1 не ґрунтуються на матеріалах справи.

Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 296, ч. 2 ст. 342, ч. 1 ст. 309 КК України є вірною.

Викладені у касаційних скаргах доводи про порушення права на захист, упередженість суду, істотні порушення кримінально-процесуального закону, які аналогічні доводам апеляцій засудженого і його захисників, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

За результатами перевірки цих доводів в апеляційному порядку, апеляційний суд не знайшов підстав для задоволення поданих апеляцій, зазначивши в ухвалі докладні мотиви свого рішення про правильність кваліфікації дій засудженого за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 296, ч. 2 ст. 342, ч. 1 ст. 309 КК України та призначення йому покарання з дотриманням вимог кримінального закону. Ретельно перевірені доводи та зазначено про відсутність підстав вважати суд упередженим, не знайшов порушень прав ОСОБА_1 на захист. Також суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність виключення з обвинувачення ОСОБА_1 кваліфікуючої ознаки грабежу - застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої. З цими висновками погоджується і суд касаційної інстанції.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України, є переконливою і сумнівів не викликає, а тому касаційні скарги задоволенню не підлягають.

Істотних порушень процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість судових рішень, колегією суддів не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України від 28 грудня 1960 року № 10-0105 (в редакції Закону від 18 вересня 2012 року № 5290-VI (5290-17) ), п. п. 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) від 13 квітня 2012 року № 4651-VI, колегія суддів,

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та в його інтересах захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Вирок Нововолинського міського суду Волинської області від 14 березня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 27 липня 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.