Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В.І.,суддів:Суржка А.В., Франтовської Т.І.,за участю прокурора Кравченко Є.С., розглянула в судовому засіданні 11 квітня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 20 листопада 2012 року щодо нього.

Вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 12 вересня 2012 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік;

за ч. 3 ст. 368 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням функцій представника влади строком на 3 (три) роки з конфіскацією всього особистого майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням функцій представника влади строком на 3 (три) роки з конфіскацією всього особистого майна.

На підставі ст. 54 КК України позбавлений спеціального звання -майор міліції.

Вирішено долю речових доказів по справі.

Вироком суду ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те, що він обіймаючи посаду начальника відділу розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого управління УМВС України в Полтавській області, маючи спеціальне звання майор міліції, будучи працівником правоохоронного органу (міліції), службовою особою, яка займає відповідальне становище, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, вчинив одержання хабара від ОСОБА_6 у розмірі 3000 доларів США, за вчинення дій, направлених на уникнення ОСОБА_6 кримінальної відповідальності, передбаченої ч.5 ст. 191 КК України, за фактом привласнення бюджетних коштів службовими особами ПП "Придніпровська регіональна будівельна компанія" під час виконання робіт з будівництва фізкультурно-оздоровчого комплексу у с. Дмитрівка м. Комсомольськ Полтавської області, та закриття щодо ОСОБА_6 кримінальної справи за відсутністю в його діях складу злочину, на підставі п. 2 ст. 6 КПК України.

Також, ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за незаконне носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу. Вказану холодну зброю ОСОБА_5 придбав у квітні 2012 році у невстановленої слідством особи та без передбаченого законом дозволу незаконно переміщав при собі на транспортному засобі.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 20 листопада 2012 року вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 12 вересня 2012 року за апеляцією засудженого та його захисника змінено: пом'якшено призначене за ч. 3 ст. 368 КК України покарання із застосуванням ст. 69 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням функцій представника влади строком на 3 (три) роки з конфіскацією всього особистого майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням функцій представника влади строком на 3 (три) роки з конфіскацією всього особистого майна. В решті вирок районного суду залишено без зміни.

В касаційній скарзі засуджений просить змінити ухвалу апеляційного суду, звільнити його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Вважає, що призначене йому покарання не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого. На думку засудженого, суд призначив йому суворе покарання і при цьому не врахував, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, визнав свою вину та щиро розкаявся, сприяв розкриттю злочину, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, має нагороди, на його утриманні перебувають вагітна дружина, малолітня дитина та батьки. Зазначає, що судом першої та апеляційної інстанції допущені істотні порушення кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону. Вказує про порушення слідчим прокуратури Полтавської області ОСОБА_7 своїх службових обов'язків, на що просить суд касаційної інстанції прореагувати окремою ухвалою.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги та просив оскаржуване судове рішення залишити без зміни; перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного у вироку злочину відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на зібраних у справі доказах, належним чином досліджених та оцінених судом, що у касаційній скарзі не заперечується, як і кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 263, ч. 3 ст. 368 КК України.

Що стосується твердження засудженого про невідповідність призначеного йому покарання тяжкості вчиненого ним злочину та його особі, то вони є безпідставними.

Згідно зі ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з вказаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК України.

Згідно зі ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі та не призначати додаткового покарання, встановлених в санкції частини статті, за якою особу засуджено.

Апеляційний суд, переглядаючи вирок суду першої інстанції в межах поданих апеляцій та вирішуючи питання щодо необхідного для виправлення засудженого покарання, поряд із ступенем тяжкості вчиненого злочину, врахував особу винного та інші обставини, що мають правове значення, та прийшов до висновку про пом'якшення засудженому призначеного судом першої інстанції покарання. Зокрема, суд апеляційної інстанції врахував, що ОСОБА_5 раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, має на утриманні малолітню дитину і дружину, відсутність обтяжуючих покарання обставин. Те, що засуджений визнав свою вину, давав детальні показання щодо обставин вчинення діянь, чим сприяв розкриттю злочину.

З огляду на це та відсутність обставин, які обтяжують покарання, враховуючи особу винного й дотримуючись принципу індивідуалізації відповідальності, апеляційний суд, належним чином вмотивувавши своє рішення, призначив ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 368 КК України основне покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 69 КК України, яке за розміром нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 3 ст. 368 КК України, та обґрунтовано дійшов до висновку про можливість виправлення ОСОБА_5 тільки при реальному відбуванні покарання без застосування ст. 75 КК України.

Підстав вважати, що судом неправильно застосовано кримінальний закон, немає.

Таким чином, апеляційний суд дотримався вимог статей 50, 65 КК України, призначив засудженому покарання відповідно до ступеню тяжкості злочину та особи засудженого, яке є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Переконливих аргументів щодо явної несправедливості призначеного покарання ОСОБА_5 внаслідок суворості та необхідності застосування вимог ст. 75 КК України в касаційній скарзі колегія суддів не вбачає, а тому вона задоволенню не підлягає. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Перевіривши матеріали кримінальної справи в цілому, та враховуючи доводи касаційної скарги засудженого, колегія суддів не вбачає істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які є безумовною підставою для зміни або скасування оскаржуваної ухвали апеляційного суду.

Підстави для винесення окремої ухвали щодо слідчого прокуратури Полтавської області ОСОБА_7, про що просить в своїй касаційній скарзі засуджений, на думку колегії суддів, відсутні.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України (в редакції 1960 року), п. п. 11, 15 розділу XI Перехідних положень до КПК України (4651-17) від 13 квітня 2012 року, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 20 листопада 2012 року щодо засудженого за ч. 2 ст. 263, ч. 3 ст. 368 КК України ОСОБА_5 залишити без зміни.