5-634км13 Про організацію незаконного переправлення нелегальних мігрантів, скоєне в складі організованої злочинної групи - 09.04.2013 Прийняття

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 9 квітня 2013 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_3 на вирок Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 18 січня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 5 червня 2012 року.

Вироком Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 18 січня 2012 року

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимий, останній раз: 5 липня 2007 року Воловецьким районним судом Закарпатської області за ч. 2 ст. 332 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки, засуджено

за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 332 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з конфіскацією засобів вчинення злочину.

На підставі ст. 71 КК України ОСОБА_3 до покарання за даним вироком частково приєднано покарання за вироком Воловецького районного суду Закарпатської області від 5 липня 2007 року та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 1 місяць з конфіскацією засобів вчинення злочину.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, такого, що не має судимості

за ч. 2 ст. 332 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з конфіскацією засобів вчинення злочину.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік та на нього покладено обов'язки відповідно до п. 2-4 ст. 76 КК України.

Даним вироком також засуджені ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_5, вирок щодо яких не оскаржується.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 5 червня 2012 року вирок суду щодо ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 залишено без зміни.

За вироком ОСОБА_3 визнано винним у тому, що він в період з серпня по листопад 2008 року, діючи в складі організованої злочинної групи із ОСОБА_4 та ОСОБА_5, організували та вчинили незаконне переправлення 9 груп нелегальних мігрантів загальною кількістю 52 особи - громадян Афганістану та Китаю з м. Ужгороду, Києва та Київської області до Словацької Республіки, підшукували помешкання для їх тимчасового проживання, схиляли інших осіб до організації незаконного переправлення таких осіб через державний кордон України, керували такими діями, сприяли їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, усуненням перешкод та вибір найбільш зручного маршруту руху по державному кордону України.

ОСОБА_2, сприяючи ОСОБА_4 в організації останнім незаконного переправлення через державний кордон України нелегальних мігрантів та, діючи за його вказівками, на своєму автотранспорті перевіз 4 групи нелегальних мігрантів в кількості 27 осіб, передавши їх іншим особам, які продовжували переміщення зазначених осіб по території України для досягнення кінцевої мети - переправлення через державний кордон України.

В касаційних скаргах:

захисник ОСОБА_1 просить скасувати вирок та ухвалу щодо засудженого ОСОБА_2, а кримінальну справу відносно ОСОБА_2 закрити на підставі п. 2 ст. 6 КПК України 1960 року. Захисник вказує на те, що суд не вірно кваліфікував дії ОСОБА_2, який на його думку не приймав участь в організованій злочинній групі, а перевозив мігрантів виключно по території України, як приватний таксист за гроші на прохання ОСОБА_4, не вчиняючи прямих дій по перетину державного кордону України та не був обізнаний про подальші плани останнього;

засуджений ОСОБА_3 просить вирок та ухвалу щодо нього, в частині призначення покарання, змінити та обрати міру покарання у виді обмеження волі із застосуванням ст. 69 КК України. Обґрунтовує це тим, що вину у вчиненому визнав повністю, щиро розкаявся та активно сприяв слідству у розкритті злочину, крім того має незадовільний стан здоров'я, на утриманні має неповнолітнього сина 2006 року народження, хвору дружину та батька інваліда;

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який просив постановлені щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_2 залишити без зміни, а подані засудженим ОСОБА_3 та захисником засудженого ОСОБА_2 касаційні скарги без задоволення як безпідставні, засудженого ОСОБА_2 на підтримку поданої в його інтересах касаційної скарги захисника з підстав, викладених у ній, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги захисника, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи, суд дослідив ті обставини, які могли мати значення для прийняття рішення у справі, а зібрані докази, і зокрема, показання всіх засуджених у справі щодо їх ролі у вчинених злочинах, а також ролі інших осіб, які брали участь у незаконній організації переправлення через державний кордон України незаконних мігрантів, свідків, в тому числі і незаконних мігрантів, а також дані протоколів впізнання, очних ставок, дані протоколів про адміністративне затримання та адміністративне правопорушення щодо незаконних мігрантів, об'єктивно оцінені судом відповідно до вимог ст. 67 КПК України.

При цьому суд навів у вироку мотиви прийнятого рішення щодо оцінки доказів у справі, перевірив і визнав такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, твердження ОСОБА_2 про його непричетність до незаконного переправлення через державний кордон України незаконних мігрантів, що він діяв як приватний таксист і не був обізнаний щодо дійсних намірів ОСОБА_4 та ОСОБА_3

При перевірці справи касаційним судом не виявлено даних, які могли б свідчити про проявлену судом необ'єктивність при розгляді справи чи допущені істотні порушення кримінально-процесуального закону при збиранні й оцінці доказів у справі, на що посилається захисник у касаційній скарзі.

Відповідно до встановлених фактичних обставин суд правильно застосував кримінальний закон і кваліфікував дії ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 332 КК України.

При цьому слід зазначити, що суд касаційної інстанції в межах своїх повноважень виходить із тих фактичних обставин, що встановлені судами першої й апеляційної інстанції, як це передбачено ст. 398 КПК України.

Посилання засудженого ОСОБА_3 на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочинів та його особі колегія суддів вважає непереконливими.

Як видно зі змісту вироку, суд, призначаючи засудженому ОСОБА_3 покарання, в повній мірі врахував не тільки наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання, зокрема, його позитивні характеристики, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, наявність у нього на утриманні неповнолітньої дитини, хворої дружини та батька похилого віку, а й те, що дані злочини ОСОБА_3 вчинив в період іспитового строку, встановленого за попереднім вироком суду, яким він був засуджений за аналогічний злочин.

За таких обставин, суд обґрунтовано призначив ОСОБА_3 покарання за правилами ст. 71 КК України.

Підстав для пом'якшення ОСОБА_3 покарання, в тому числі і шляхом застосування ст. 69 КК України колегія суддів не знаходить.

Крім того, враховуючи ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_2 злочинів, суд обґрунтовано звільнив його від відбування покарання з випробуванням та покладанням на нього відповідних обов'язків.

Керуючись ст. 394- 396, 400-2 КПК України, п.п. 11,15 розділу Х1 "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) 2012 року, колегія суддів -

Касаційні скарги захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 18 січня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 5 червня 2012 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - без зміни.