Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Романець Л.А., суддів Крещенка А.М., Широян Т.А., за участю прокурора Опанасюка О.В. розглянула в судовому засіданні у м. Києві 9 квітня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області на вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 6 липня 2012 року, яким

ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, не судиму, засуджено за ч. 1 ст. 364 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік зі штрафом в розмірі 4250 грн. з позбавленням права обіймати посади в органах місцевого самоврядування на строк 1 рік, за ч. 1 ст. 366 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточно визначено ОСОБА_5 покарання у виді обмеження волі на 2 роки з позбавленням права обіймати посади в органах місцевого самоврядування на 1 рік, зі штрафом в розмірі 4250 грн.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік, з покладенням на неї обов'язку, передбаченого п. 2 ст. 76 КК України.

У вироку вирішено питання речових доказів.

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

Вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватою та засуджено за те, що вона, обіймаючи посаду секретаря Павлопільської сільської ради Нікопольського району, будучи службовою особою, вчинила зловживання службовим становищем та службове підроблення за наступних обставин.

Так, восени 2009 року, в приміщенні Павлопільської сільської ради, розташованої за адресою: Нікопольський район с. Павлопілля вул. Центральна, 22-Б, ОСОБА_5, діючи в інтересах гр-на ОСОБА_6, умисно, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, в порушення ч. З ст. 50 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", не виносячи на розгляд чергової сесії питання щодо надання гр-ну ОСОБА_6 дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що посвідчує право власності, а так само і дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки, склала та видала

ОСОБА_6 завідомо неправдиві офіційні документи - витяги з рішення тридцять п'ятої сесії п'ятого скликання Павлопільської сільської ради №147-34У від 7 жовтня 2009 року.

У касаційній скарзі прокурор, не заперечуючи доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні злочинів та кваліфікацію її дій, просить змінити вирок місцевого суду через неправильне застосування судом кримінального закону. Вказує на те, що ОСОБА_5 вчинила злочини восени 2009 року, коли ч. 1 ст. 364 КК України діяла в редакції Закону України № 270 - VI від 15.04.2008 року (270-17) і санкція зазначеної частини не передбачала покарання у виді штрафу. Таким чином судом, всупереч вимогам п. 2 ст. 4, п. 2 ст. 5 КК України при призначенні ОСОБА_5 покарання у виді штрафу в розмірі 4250 грн. було застосовано кримінальний закон, який не підлягав застосуванню.

Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримку касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню.

Відповідно до матеріалів справи та вироку ОСОБА_5 визнана винуватою та засуджена за вчинення восени 2009 року злочину, передбаченого ч.1 ст. 364 КК України.

Санкцією ч. 1 ст. 364 КК України, яка діяла в редакції Закону України № 270 - VI від 15.04.2008 року (270-17) та була чинною на час вчинення цього злочину, передбачено покарання у виді виправних робіт на строк до двох років або арешту на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Обов'язкового додаткового покарання у виді штрафу санкція зазначеного закону не передбачала.

Згідно ч.2 ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Отже покарання засудженій ОСОБА_5 повинно бути призначено у відповідності до санкції ч.1 ст. 364 КК України в редакції Закону України № 270 - VI від 15.04.2008 року (270-17) , тобто без обов'язкового додаткового покарання у виді штрафу.

При постановленні вироку суд не дотримався зазначених вимог закону та призначив покарання неправильно застосувавши кримінальний закон, що відповідно до вимог ст. 398 КПК України є підставою для зміни судового рішення.

Керуючись п.п. 11, 15 Розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) та ст.ст. 394 - 396 КПК України 1960 року, колегія суддів

Касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити.

Вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від

6 липня 2012 року щодо ОСОБА_5 змінити, виключити з резолютивної частини вироку рішення суду про призначення ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 364 КК України та за сукупністю злочинів, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, покарання у виді штрафу у розмірі 4250 гривень.

Вважати ОСОБА_5 засудженою за ч. 1 ст. 364 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік з позбавленням права обіймати посади в органах місцевого самоврядування на строк 1 рік, за ч. 1 ст. 366 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточно визначити ОСОБА_5 покарання у виді обмеження волі на 2 роки з позбавленням права обіймати посади в органах місцевого самоврядування на 1 рік.

У відповідності до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік, та на підставі ст. 76 КК України зобов'язати її не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.