Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Єлфімова О.В., суддів Сахна Р.І., Шибко Л.В., за участю прокурора Сенюк В.О.,розглянула у судовому засіданні 9 квітня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою з доповненнями заступника прокурора Вінницької області на вирок Чернівецького районного суду Вінницької від 4 вересня 2012 року, яким

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 204 КК України на 1 рік 6 місяців обмеження волі.

На підставі ст. 75, 76 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік та покладено на нього певні обов'язки.

В апеляційному порядку вирок суду щодо ОСОБА_5 не переглядався.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним в тому, що він незаконно придбавши спирт, перебуваючи за місцем свого проживання по АДРЕСА_1, в домашніх умовах, розбавив його водою та, в період часу з 22 травня 2012 року по 24 травня 2012 року, вказану суміш реалізував ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за ціною 20 грн. за 0,5 л. спирту. Крім того, 25 травня 2012 року під час проведення огляду місця події за місцем проживання ОСОБА_5 виявлено та вилучено пляшку ємкістю 3 л. із вмістом в ній водно - спиртової суміші.

У касаційній скарзі із доповненнями прокурор, не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікації дій засудженого, порушує питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, внаслідок м'якості. При цьому посилається на те, що засудженому призначено покарання за ч. 1 ст. 204 КК України, яке не передбачене санкцією вказаної норми.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу з доповненнями, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України підставами для скасування або зміни вироку, ухвали чи постанови є, зокрема неправильне застосування кримінального закону.

Доводи прокурора про неправильне застосування кримінального закону при призначенні ОСОБА_5 покарання є обґрунтованими.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності" від 15 листопада 2011 року (4025-17) санкція ч. 1 ст. 204 КК України була змінена та нею передбачено покарання тільки у виді штрафу у розмірі від 1000 до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання для її виготовлення.

Як встановлено судом, ОСОБА_5 вчинив злочин в травні 2012 року, тобто в період, коли санкція кримінального закону вже була змінена, однак судом, при призначенні покарання, вказані зміни враховані не були, та засудженому призначене покарання, яке не передбачене санкцією ч. 1 ст. 204 КК України. Отже, призначаючи ОСОБА_5 покарання, суд допустив порушення кримінального закону.

Оскільки судом неправильно застосовано кримінальний закон при призначенні покарання, то вирок як такий, що постановлено в порушення вимог ст. 371 КПК України підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 299 КПК України під час судового слідства суд повинен визначити обсяг та порядок дослідження доказів у справі. При цьому, як передбачено ч. 3 ст. 299 КПК України, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, суд вправі не досліджувати докази стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються та розглянути справу в порядку, встановленому ст. 301-1 КПК України.

Згідно ст. 323 КПК України суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом.

Тобто, за змістом цих статей суд може прийти до висновку, у тому числі й щодо правильності кваліфікації дій особи, що притягається до кримінальної відповідальності, та доведеності її винності, лише на підставі безпосередньо досліджених у судовому засіданні доказів.

Проте, суд, прийнявши рішення відповідно до ст. 299 КПК України, про недоцільність дослідження доказів, всупереч вимог ст. 323 КПК України стосовно обґрунтування вироку в частині винуватості засудженого ОСОБА_5 послався на докази, які, відповідно до протоколу судового засідання, не були предметом безпосереднього дослідження судом в судовому засіданні.

При новому розгляді справи, суду слід усунути вказані порушення та постановити судове рішення з дотриманням усіх вимог кримінального та кримінально-процесуального законодавства.

Інші доводи касаційної скарги прокурора, в тому числі й щодо м'якості призначеного покарання, підлягають перевірці при новому судовому розгляді.

Керуючись ст. 394- 396 КПК України (1960 р.), п. 15 розділу XI Перехідних положень КПК України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Чернівецького районного суду Вінницької області від 4 вересня 2012 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.