Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Єлфімова О.В.,суддів:за участю прокурораСахна Р.І., Шибко Л.В.,Сингаївської А.О.,розглянула в судовому засіданні 9 квітня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції на ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 вересня 2012 року.

Вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19 червня 2012 року,

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 213 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 8500 грн.

За вироком суду, ОСОБА_5 незаконно в гаражному приміщенні по вул. Вітовського в м. Калуш організував пункт прийому схову та збуту чорних та кольорових металів, а 16 лютого 2012 року незаконно, з корисливих спонукань прийняв від ОСОБА_6 брухт чорних металів вагою 22 кг, заплативши останньому за нього 46 грн.

Крім того, в ході огляду вказаного гаражного приміщення, було виявлено металобрухт чорних металів вагою 2178 кг та металобрухт кольорових металів вагою 25 кг, який ОСОБА_5 незаконно приймав та зберігав з метою збуту.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 вересня 2012 року вирок місцевого суду змінено та пом'якшено ОСОБА_5 покарання за ч.1 ст. 213 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді штрафу в сумі 1500 гривень.

У касаційній скарзі та доповненнях до неї прокурор просить ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд. Вказує на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості та безпідставність застосування до ОСОБА_5 ст. 69 КК України. Зазаначає, що суд суттєво порушив закон, оскільки визначив розмір штрафу в гривнях, а не в неоподатковуваних мінімумах доходів громадян, як того вимагає ст. 53 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню на таких підставах.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочинів за обставин, викладених у вироку, по суті не оспорюється і підтверджуються сукупністю доказів, зібраних у встановлених законом порядку, досліджених і належно оцінених судом.

Дії засудженого за ч. 1 ст. 213 КК України кваліфіковані правильно, що також не оспорюється у касаційній скарзі.

Посилання прокурора на м'якість призначеного ОСОБА_5 покарання та необґрунтованість застосування щодо нього ст. 69 КК України є непереконливими.

Так, апеляційний суд при призначенні ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. 69 КК України правильно урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого, його сімейний стан, взяв до уваги сукупний дохід родини та обставини, що спонукали ОСОБА_5 до вчинення злочину - важке матеріальне становище.

З урахуванням вказаних вище обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення ОСОБА_5 покарання, нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 1 ст. 213 КК України, яке відповідає вимогам ст. 65 КК України та є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

За таких обставин, твердження у касаційній скарзі прокурора про необґрунтовану м'якість призначеного засудженому ОСОБА_5 покарання, є безпідставними.

Що стосується посилань прокурора на те, що суд незаконно визначив розмір штрафу в гривнях, а не в неоподатковуваних мінімумах доходів громадян, то це не є суттєвим порушенням і не впливає на суть прийнятого рішення, а тому, з огляду на положення статей 398, 370 КПК 1960 року не можє бути підставою для скасування або зміни судового рішення.

З огляду на те, що кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень кримінально-процесуального закону не допущено, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає

На підставі наведеного, керуючись статтями 394- 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (4651-17) , колегія суддів

Ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 вересня 2012 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.