Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючої Григор'євої І.В.,

суддів: Єленіної Ж.М., Фурика Ю.П.,

за участю прокурора Шевченко О.О.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 9 квітня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 23 січня 2013 року щодо нього,

вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 16 листопада 2012 рокуОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого, що немає судимості

в силу ст. 89 КК, засуджено за: ч. 1 ст. 309 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки; ч. 1 ст. 311 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки; ч. 1 ст. 317 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки; ч. 2 ст. 317 КК із застосуванням ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без конфіскації майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та з урахуванням правил ст. 72 КК ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без конфіскації майна.

Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_1 на користь держави судові витрати в розмірі 4 916 грн на проведення експертиз.

Вирішено питання про речові докази відповідно до ст. 81 КПК 1960 року.

Зазначеним вироком ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він незаконно придбав та зберігав прекурсори з метою їх використання для виготовлення психотропних речовин; незаконно придбав і зберігав наркотичні засоби без мети збуту; надав приміщення для незаконного вживання та виготовлення психотропних речовин, а також вчинив такі дії повторно.

Як установив суд, ОСОБА_1 у середині лютого 2011 року в магазині по вул. Старобілоруській, 77 у м. Чернігові придбав пляшку з прекурсором - соляною кислотою, яку перевіз до місця свого проживання в АДРЕСА_1, де зберігав з метою використання для виготовлення психотропної речовини. У квітні 2012 року на території цього ж села ОСОБА_1 знайшов і привласнив паперовий згорток із канабісом, загальною вагою в перерахунку на висушену речовину 8,877 г, який переніс до місця свого проживання, де зберігав без мети збуту до часу вилучення його працівниками міліції в ході обшуку 22 червня 2012 року. Тоді ж було виявлено та вилучено пляшки ємністю 1 л та 0,5 л частково заповнені соляною кислотою загальним об'ємом 46,4 мл із концентрацією соляної кислоти в рідині 36 % і 35 %, відповідно.

Крім того, ОСОБА_1 20 та 21 червня 2012 року близько 21-ї год. і 22-ї год. відповідно, за місцем свого проживання надав приміщення ОСОБА_3 для виготовлення та вживання психотропних речовин - амфетаміну та фенілпропаноламіну.

За апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задоволеною частково, вирок місцевого суду в частині призначення засудженому покарання скасовано Апеляційним судом Чернігівської області, який постановив свій вирок від 23 січня 2013 року. Цим вироком ОСОБА_1 призначено покарання за: ч. 1 ст. 309 КК у виді обмеження волі на строк 3 роки; ч. 1 ст. 311 КК у виді обмеження волі на строк 3 роки; ч. 1 ст. 317 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки; ч. 2 ст. 317 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна. В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі, як випливає з її змісту, засуджений ОСОБА_1, посилаючись на надмірну суворість призначеного покарання, порушує питання про зміну вироку апеляційного суду. Вважає, що суд апеляційної інстанції, всупереч вимогам ст. 65 КК не врахував пом'якшуючих покарання обставини, а саме часткового визнання ОСОБА_1 вини, щирого каяття, позитивної характеристики за місцем проживання, які, на думку засудженого, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та є підставами для призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом. Тому просить пом'якшити це покарання до трьох років шести місяців позбавлення волі, обравши його насамперед за ч. 2 ст. 317 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу.

Про день і час розгляду справи у порядку касаційної процедури учасники кримінального провадження, і, зокрема, з боку сторони захисту, були поінформовані, при цьому вони не повідомили Вищому спеціалізованому суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про своє бажання брати участь в судовому засіданні під час розгляду справи. Крім того, відповідно до вимог ст. 394 КПК 1960 року участь засудженого в судовому засіданні при перевірці в касаційному порядку рішень, зазначених у ст. 383 цього Кодексу, не є обов'язковою. Це положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність засудженого у касаційній інстанції не може автоматично вважатись порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечив проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення з огляду на таке.

Висновки суду щодо події злочинів, доведеності винуватості ОСОБА_1 у їх вчиненні, кримінально-правова оцінка діянь за ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 311, ч. 1 ст. 317, ч. 2 ст. 317 КК у касаційній скарзі не оспорюються.

Що стосується обраної засудженому міри покарання, то апеляційний суд визначив її з дотриманням вимог закону, врахувавши при цьому ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, відсутність обтяжуючих покарання обставин та всі інші обставини, що впливають на вид і розмір заходу примусу, у тому числі й ті, на які є посилання в касаційній скарзі.

Так, поряд із ступенем тяжкості злочинів, суд зважив на обсяг і характер (зміст) винних дій ОСОБА_1, зокрема, вчинення ним декілька суспільно небезпечних діянь у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, та всупереч порядку, спрямованому на перекриття шляхів поширення наркоманії; дані про особу засудженого, який за матеріалами справи (т. 1 а.с. 167) схильний до правопорушень, суспільно корисною працею не займався. Дослідивши наявну у справі позитивну характеристику ОСОБА_1 за місцем проживання, апеляційний суд, виходячи з установлених фактичних обставин, визнав її формальною. Крім того, суд узяв до уваги ставлення ОСОБА_1 до вчиненого, часткове визнання ним вини, а відтак, відсутність щирого каяття.

З огляду на всі ці обставини, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про суспільну небезпечність засудженого та відсутність правових підстав для застосування ст. 69 КК. Тому призначив ОСОБА_1 покарання за кожний злочин у межах, установлених у санкції статті кримінального закону, з дотриманням також вимог ст. 59 КК, а за сукупністю злочинів визначив остаточне покарання за правилами ч. 1 ст. 70 КК.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вимоги статей 50, 65 КК виконав і призначив ОСОБА_1 покарання, яке за своїм видом і розміром відповідає тяжкості вчиненого та особі винного, є необхідним й достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

Переконливих аргументів щодо явної несправедливості заходу примусу, зокрема, його розміру, в касаційній скарзі засудженого не міститься.

Ураховуючи викладене, підстав для пом'якшення призначеного ОСОБА_1 покарання, застосування ст. 69 КК, про що йдеться у поданій засудженим касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Разом із тим, за даними паспорту громадянина України, що містяться у справі (т.1 а.с. 166) правильне написання ім'я засудженого - "ОСОБА_1", натомість в оскаржуваному вироку його помилково зазначено, як "ОСОБА_1". Указану граматичну помилку має бути усунуто, тому вирок в цій частині підлягає зміні в порядку ст. 395 КПК 1960 року.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які були би підставою для скасування вироку апеляційного суду, не встановлено.

Керуючись статтями 394- 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 23 січня 2013 року щодо ОСОБА_1 в порядку ст. 395 КПК 1960 року змінити: у вступній та резолютивній частинах вироку стосовно анкетних даних ОСОБА_1 замість ім'я "ОСОБА_1" зазначити "ОСОБА_1" і вважати, що за цим вироком засудженим є ОСОБА_1.

У решті вирок апеляційного суду залишити без зміни.