Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого-суддіЗубара В.В., суддів Матієк Т.В., Марчук Н.О., за участю прокурора Матюшевої О.В.,

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 09 квітня 2013 року матеріали справи за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Волноваського районного суду Донецької області від 12 червня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 02 серпня 2012 року.

Постановою прокурора Волноваського району Донецької області від 06 березня 2012 року порушено кримінальну справу стосовно ОСОБА_5 за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України. У постанові зазначено, що ОСОБА_5, будучи завідуючою ветеринарного пункту Волноваської районної державної лікарні ветеринарної медицини, використовуючи свої службові повноваження у порушення нормативно-правових актів склала, підписала та видала ОСОБА_6 форму № 1 ветеринарного свідоцтва, яка не відповідала дійсності, де вказала, що нібито вона 18 лютого 2012 року здійснила огляд свиней, які йому належали. Грошові кошти, отримані ОСОБА_5 за виконану роботу в касу ветеринарного пункту не внесла. Зазначені кошти були внесені в касу тільки 24 лютого 2012 року.

Постановою Волноваського районного суду Донецької області від 12 червня 2012 року скаргу ОСОБА_5 задоволено та скасовано постанову прокурора. Місцевий суд послався на те, що у постанові прокурора не міститься достатніх підстав до порушення справи.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 02 серпня 2012 року рішення місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі порушується питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд. Прокурор посилається на наявність приводів та підстав до порушення справи, а також на порушення судом кримінально-процесуального закону, оскільки, на його думку, місцевий суд вдався до оцінки доказів по справі.

У запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_5 просить залишити судові рішення без зміни.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав скаргу частково та просив скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції внаслідок істотного порушення кримінально-процесуального закону, а матеріали справи направити на новий апеляційний розгляд, розглянувши матеріали кримінальної справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Згідно з ч. 2 ст. 377 КПК України 1960 року при залишенні апеляції без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою. Тобто в ухвалі слід проаналізувати всі доводи, зазначені в апеляції, та зіставити їх із наявними у справі доказами, дати на кожен із них вичерпну відповідь.

Цих вимог закону апеляційний суд належним чином не виконав.

У поданій на постанову місцевого суду апеляції прокурор вказував на наявність у матеріалах справи усіх передбачених законом приводів і підстав до порушення справи щодо ОСОБА_5, зазначав, що суд дійшов невірного висновку про те, що на момент винесення постанови про порушення справи не було зібрано достатніх даних, які б підтверджували наявність в її діях складу злочину, а висновок суду про передчасність порушення справи є непереконливим. Прокурор наголошував на тому, що місцевий суд у своєму рішенні замість перевірки наявності приводів та підстав до порушення справи вдався до оцінки та аналізу наявних доказів, чим порушив вимоги кримінально-процесуального закону.

Залишаючи апеляцію прокурора без задоволення, апеляційний суд не навів в ухвалі переконливих мотивів прийнятого рішення, не дав вичерпної відповіді на усі доводи скарги.

Так, при обґрунтуванні свого висновку суд апеляційної інстанції зазначив, що матеріали дослідчої перевірки не містять даних, які б підтверджували обставини вчинення ОСОБА_5 злочинів, наявність у неї корисливого мотиву. Тобто, замість перевірки законності рішення місцевого суду, суд апеляційної інстанції вдався до оцінки зібраних у справі доказів, їх достатності й допустимості, що не є предметом судового розгляду на даній стадії провадження.

У той же час доводи прокурора про те, що місцевий суд при постановленні рішення вдався до оцінки цих доказів, жодним чином не були спростовані та їм не дано відповідного обгрунтування.

Зазначене дає підстави вважати, що апеляційний суд формально розглянув справу, чим істотно порушив кримінально-процесуальний закон та права учасників процесу. Отже, ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого слід врахувати викладене та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 Розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 02 серпня 2012 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а матеріали справи направити на новий апеляційний розгляд.