Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ:

головуючого Мороза М.А.,

суддів: Крижановського В.Я., Дембовського С.Г.,

за участю прокурора Матюшевої О.В.,

розглянула в судовому засіданні 04 квітня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Малинського районного суду Житомирської області від 02 квітня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 26 червня 2012 року.

Цим вироком засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

за пунктами 4, 7, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк дванадцять років.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_2, судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржені.

Вироком суду також вирішено долю речових доказів та питання щодо судових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 26 червня 2012 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 18 вересня 2011 року біля 13:30, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись за місцем свого проживання на подвір'ї домоволодіння АДРЕСА_1, під час сварки з ОСОБА_3, висловив погрозу застосувати до нього фізичне насильство. ОСОБА_3 з метою уникнення фізичної розправи від братів ОСОБА_1 побіг до рівчака, де намагався заховатись.

Реалізуючи злочинний умисел на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_3, ОСОБА_2 за попередньою домовленістю із своїм рідним братом ОСОБА_1, в присутності неповнолітнього ОСОБА_4, малолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, використовуючи нікчемний привід, нехтуючи загальнолюдськими правилами співжиття і нормами моралі, проявляючи явну зневагу до суспільства і діючи з особливою зухвалістю, з хуліганських спонукань, знайшовши потерпілого та бажаючи завдати йому сильного фізичного болю, умисно стрибнув останньому двома ногами на живіт, наніс декілька ударів кулаками та ногами по голові і тулубу, після чого занурив голову ОСОБА_3 в мул рівчака.

Продовжуючи злочинні дії, ОСОБА_1 наніс потерпілому три удари ногою по тулубу, палицею, що знайшов неподалік, - три удари по спині, завдавши фізичного болю, при спробі потерпілого піднятися та вийти на берег - штовхав у груди, від чого останній знов падав у воду, при спробі потерпілого піднятися на коліна - умисно наніс два удари кулаком в обличчя.

Після чого, ОСОБА_2 наніс монтажним поясом по голові та обличчю потерпілого біля 5 ударів, сівши на спину потерпілого, умисно обмотав та здавив монтажним поясом його шию, зануривши його голову у мул, таким чином утримуючи її під водою.

ОСОБА_1, переслідуючи прямий умисел, направлений на позбавлення життя потерпілого, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання у вигляді смерті, з метою подолання опору потерпілого, допомагав брату і наносив кулаком удари по тулубу. При цьому дістав з дна рівчака мул й умисно обмастив голову ОСОБА_3 та запхнув мул в рот потерпілого, а ОСОБА_2, зануривши голову потерпілого в мул, утримував її так під водою близько 10 секунд.

Засуджені витягнули потерпілого на берег, де ОСОБА_2 умисно наніс ще 4 удари кулаком та 2 удари ногами по тулубу потерпілого.

Відповідно до акту судово-медичного дослідження трупа № 805 від 19 вересня 2011 року смерть ОСОБА_3 настала від обтураційної асфіксії в результаті закриття дихальних шляхів мулом, про що свідчить наявність мулу з ряскою в ротовій порожнині, гортані, трахеях та бронхах, крововиливи під серозні оболонки, перенаповнення шлунку рідиною з мулом та ряскою.

У касаційній скарзі засуджений просить про зміну судових рішень щодо нього, перекваліфікувавши дії на ст. 121 КК України та зменшивши строк призначеного покарання. При обґрунтуванні свого прохання, послався на те, що умислу на позбавлення життя потерпілого не мав, не заперечив нанесення останньому тяжких тілесних ушкоджень. Вважає порушенням вимог кримінально-процесуального закону допит неповнолітніх свідків, показання яких покладені в основу вироку. Крім того, вказує, що судом не достатньо взято до уваги всі обставини, що пом'якшують покарання, та дані про його особу, у зв'язку з чим призначене йому покарання вважає надто суворим.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечив проти задоволення касаційної скарги засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину за обставин, установлених судом, є обґрунтованим та в касаційній скарзі не оспорюється.

Перевірялись судами першої та апеляційної інстанції й твердження засудженого щодо невірної кваліфікації його дій, які не знайшли свого підтвердження. Як вбачається з матеріалів справи, брати ОСОБА_1 під час тривалого побиття і знущання над ОСОБА_3 діяли злагоджено, умисно, цілеспрямовано та активно допомагаючи один одному, усвідомлюючи небезпечність своїх дій, зокрема й під час занурювання голови потерпілого в мул та утримуючи її в такому положенні, і як наслідок таких дій засуджених й настала смерть потерпілого від обтураційної асфіксії в результаті закриття дихальних шляхів мулом. Підстав для перекваліфікації дій засудженого на ч. 2 ст. 121 КК України колегія суддів не вбачає.

Дії засудженого ОСОБА_1 за пп. 4, 7, 12 ч. 2 ст. 115 КК України кваліфіковані правильно.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.

Призначаючи покарання ОСОБА_1, суд з достатньою повнотою врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким, особу засудженого, який не судимий, за місцем проживання характеризувався негативно, обставин, що пом'якшують покарання, не встановлено, обставиною, що обтяжує покарання, визнано скоєння злочину в стані алкогольного сп'яніння. Врахувавши всі наведені обставини в сукупності, суд призначив засудженому покарання фактично в мінімальних межах санкції статі, за якою його засуджено.

Покарання ОСОБА_1 призначено судом у відповідності до вимог закону, є обґрунтованим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого й попередження вчинення ним нових злочинів. Підстав до пом'якшення покарання колегія суддів не вбачає.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України, усі доводи засудженого ОСОБА_1, викладені ним в апеляції, аналогічні й тим, що наведені в касаційній скарзі, були всебічно розглянуті апеляційним судом, який відмовив у їх задоволенні з наведенням докладних мотивів прийнятого рішення.

Доводи засудженого про те, що суд незаконно поклав в основу вироку показання неповнолітніх свідків є безпідставними. Так, безпосередніми свідками скоєння злочину братами ОСОБА_1 є п'ять свідків, допит яких проведений відповідно до положень ст. 168 КПК України 1960 року, якою встановлений порядок проведення допиту неповнолітніх свідків. Вказані свідки допитувались як під час досудового слідства, так і під час проведення судового слідства судом.

Інші порушення вимог кримінально-процесуального закону, на які посилається у своїй скарзі засуджений, не є істотними, а тому не можуть бути підставами для скасування або зміни постановлених у справі рішень.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України 1960 року та пунктом 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК України (1001-05) , колегія суддів

Вирок Малинського районного суду Житомирської області від 02 квітня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 26 червня 2012 року щодо ОСОБА_9 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.