Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ:

головуючого Мороза М.А.,

суддів: Крижановського В.Я., Дембовського С.Г.,

за участю прокурора Матюшевої О.В.,

засудженого ОСОБА_1,

розглянула в судовому засіданні 04 квітня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Галицького районного суду м. Львова від 17 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 31 липня 2012 року.

Цим вироком засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 308 КК України - на строк п'ять років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за ч. 2 ст. 190 КК України - на строк два роки; за ч. 3 ст. 185 КК України - на строк три роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Ухвалою апеляційного суду вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

ОСОБА_2 визнано винним і засуджено за те, що він у листопаді 2010 року по вул. Незалежності у смт Новий Яричів Кам'янка-Бузького району Львівської області з погрозою застосування ножа вимагав у ОСОБА_3 наркотичні засоби - макову солому, на що він дістав п'ять головок освяченого маку та того ж дня передав їх ОСОБА_1

23 січня 2011 року близько 21-ї год. ОСОБА_1 у смт Новий Яричів із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, наніс ОСОБА_3 удари руками і ногами в різні частини тіла, спричинивши останньому легкі тілесні ушкодження та вимагав у нього наркотичні засоби - макову солому.

03 квітня 2011 року близько 23-ї год. за попередньою змовою з ОСОБА_4, засудженим вироком Галицького районного суду м. Львова від 23 листопада 2011 року, знаходячись біля ломбарду "Скарбниця", що по вул. Князя Романа, 7 у м. Львові, шляхом обману та зловживання довірою заволоділи грішми ОСОБА_5 в сумі 500 гривень.

22 травня 2011 року близько 12-ї год. ОСОБА_1, діючи умисно, таємно, з корисливих спонукань, з метою незаконного заволодіння чужим майном, через незачинене вікно будівлі літньої кухні будинку АДРЕСА_1, проник всередину приміщення літньої кухні, звідки викрав мобільний телефон марки "ZTE-G S202" вартістю 50 грн разом зі стартовим пакетом оператора мобільного зв'язку "Київстар" вартістю 25 грн та 800 грн, належних ОСОБА_6, після чого шляхом підбору ключів проник у приміщення житлового будинку, де з металевого сейфу викрав газовий пістолет марки "KURIER" калібру 9 мм вартістю 1500 грн, належний ОСОБА_7, та з місця події з викраденим зник.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги та доповнень до неї, засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення щодо нього змінити у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину і особі засудженого внаслідок суворості, перекваліфікувавши його дії з ч. 2 ст. 308 на ч. 2 ст. 125 КК України та звільнивши від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. В обґрунтування свого прохання щодо перекваліфікації його дій, вказує, що у потерпілого ОСОБА_3 вимагав не наркотичні засоби, а вчинення дій побутового характеру. Також вважає, що при призначенні покарання судом не було достатньо враховано обставини, що характеризують його особу, зокрема відсутність судимості, стан здоров'я його матері, відсутність обтяжуючих обставин, тяжкість вчинених ним злочинів, та відсутність негативних наслідків його дій для потерпілих.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечив проти задоволення касаційної скарги засудженого, пояснення засудженого, який просив касаційну скаргу задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, досудове та судове слідство у ній проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, а висновки суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину, за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів і є правильними.

За встановлених судом обставин дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 308, ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 185 КК України кваліфіковано правильно.

Підстав для перекваліфікації дій засудженого з ч. 2 ст. 308 на ч. 2 ст. 125 КК України колегія суддів не вбачає, оскільки як під час досудового слідства так і в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 давав послідовні показання про те, що ОСОБА_1 із застосуванням насильства та з погрозою його застосування вимагав у нього наркотичні засоби - макову солому. Таким показанням, поряд зі всіма іншими зібраними доказами по справі, місцевий суд дав належну оцінку та обґрунтовано поклав їх в основу вироку. При цьому колегія суддів виходить також з того, що доводи засудженого щодо неправильної кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 308 КК України були предметом дослідження суду апеляційної інстанції, і свого підтвердження не знайшли.

Посилання засудженого на невідповідність призначеного судом покарання тяжкості злочину та особі засудженого, є непереконливими.

Так, відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.

Призначаючи покарання ОСОБА_1, суд з достатньою повнотою врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу засудженого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, частково визнав вину та розкаявся у вчиненому, посередньо характеризувався за місцем проживання, наявність матеріальних претензій потерпілих до засудженого, які ним не відшкодовані, і дійшов вірного висновку про необхідність призначення засудженому покарання в межах санкції статей, за якими його засуджено, у виді позбавлення волі, вважаючи виправлення та перевиховання засудженого можливим лише в умовах ізоляції від суспільства, враховуючи його особу та вчинення ним злочинів у 2010-2011 роках в різних районах та областях.

Покарання ОСОБА_1 призначено судом у відповідності до вимог закону, є обґрунтованим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого й попередження вчинення ним нових злочинів.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України, усі доводи засудженого, викладені ним в апеляції, були всебічно розглянуті апеляційним судом, який відмовив у їх задоволенні з наведенням докладних мотивів прийнятого рішення.

Інші порушення вимог кримінально-процесуального закону, на які посилається у своїй скарзі засуджений, не є істотними, а тому не можуть бути підставами для скасування або зміни постановлених у справі рішень.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України 1960 року та пунктом 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК України (4651-17) , колегія суддів

Вирок Галицького районного суду м. Львова від 17 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 31 липня 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.