Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Ухвала
Іменем України
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пойди М.Ф.
суддів Квасневської Н.Д., Кульбаби В.М.,
з участю прокурора Кравченко Є.С.
захисника ОСОБА_1
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 04 квітня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 10 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 21 серпня 2012 року, щодо ОСОБА_2
Вироком Кіцманського районного суду Чернівецької області від 10 травня 2012 року,
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина Україна, не судимого,
засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу розміром 3500 гривень без позбавлення права керування транспортними засобами.
Постановлено стягнути на користь потерпілої ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди 5000 грн. та моральної шкоди - 8000 грн.
Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_2 на користь науково-дослідного експертно-криміналістичного центру управління МВС України в Чернівецькій області судові витрати 1489 грн. 14 коп. за проведення експертиз.
ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він 12 вересня 2008 року біля 15 год. 30 хвл., керуючи автомобілем "ВАЗ - 21154" державний номер НОМЕР_1 по автошляху Ковель-Чернівці у напрямку м. Чернівці, між селами Лашківка-Мамаївці Кіцманського району в порушення п. п. 2.3 (6), 14.2 (6) Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , виїхав на зустрічну смугу руху, де, здійснюючи обгін екскаватора ЕО-2126В, державний номер НОМЕР_2, не переконався в тому, що водій транспортного засобу, котрий рухався попереду, не здійснює поворот ліворуч, не впорався з керуванням автомобіля, допустив з'їзд із проїжджої частини дороги та наїзд на бордюр.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, пасажиру автомобіля "ВАЗ-21154" ОСОБА_3 заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження, у виді закритих переломів поперекових хребців хребта, струсу головного мозку та забійної рани голови.
Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 21 серпня 2012 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 ставить питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_2 Стверджує про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Суд на порушення вимог КПК України (1001-05) не взяв до уваги докази по справі, які свідчать про порушення ПДР водієм ОСОБА_4 Суд апеляційної інстанції вказані порушення не виправив, тому ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.
У запереченнях на касаційну скаргу потерпіла ОСОБА_3 погоджуючись із висновками суду, просить судові рішення залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого без задоволення.
Заслухавши доповідача, пояснення захисника на підтримання скарги, прокурора - про залишення касаційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Висновок суду про винність засудженого ОСОБА_2 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що мало місце за обставин, викладених у вироку суду, підтверджуються розглянутими судом доказами.
Доводи касаційної скарги захисника про порушення вимог процесуального закону при дослідженні доказів, необґрунтовані.
Вирок місцевого суду в частині засудження ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 286 КК України є законним та обґрунтованим. Вина засудженого у злочині підтверджується сукупністю доказів, зібраних з дотриманням вимог КПК України (1001-05) 1960 року. Доводи захисника про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, покладення в основу вироку неналежних та недостовірних доказів перевірялись судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження.
Так, в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 суду показала, що 12 вересня 2012 року, вона в якості пасажира перебувала в автомобілі підсудного, який поспішав та на великій швидкості рухався з м. Кіцмань у напрямку с. Мамаївці. Під час обгону екскаватора, водій з'їхав із зустрічної полоси руху на узбіччя та здійснив наїзд на бордюр. Від удару вона отримала тілесні ушкодження.
Обставини ДТП, знаходження транспортних засобів, фіксування слідів ДТП відображено в протоколі огляду місця події.
За висновком судової автотехнічної експертизи в даній дорожньо-транспортній обстановці в діях водія ОСОБА_2 є невідповідність вимогам п. 2.3 (б) ПДР (1306-2001-п) , що зобов'язують водія бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, та п. 14.2 (б) ПДР (1306-2001-п) , за якими перед початком обгону водій повинен переконатися, що водій транспортного засобу, що рухається попереду по тій самій смузі, не подав сигналу про намір повороту ліворуч, у разі виникнення небезпеки для руху, яку він об'єктивно спроможний виявити, повинен негайно вжити заходів до екстреного гальмування аж до повної зупинки транспортного засобу.
Цих вимог засуджений при керуванні транспортним засобом не виконав, не зупинив автомобіль і його дії знаходяться у прямому причинному зв'язку із настанням ДТП та його наслідками.
Автотехнічними дослідженнями встановлено невідповідність ПДР (1306-2001-п) дій водія екскаватора, при умові не вмикання чи несвоєчасного вмикання покажчика повороту, але за висновком експерта ці невідповідності не перебувають у причинному зв'язку з настанням ДТП через те, що зіткнення транспортних засобів не відбулося.
Наведене спростовує доводи касаційної скарги про необґрунтованість висновків суду щодо правової оцінки дій учасників ДТП.
Злочинні дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 286 КК України.
Покарання винному суд призначив відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України в межах санкції закону з урахуванням ступеню тяжкості злочину, даних про особу засудженого та обставин, що обтяжують та пом'якшують покарання.
Зокрема враховано характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, позитивну характеристику засудженого за місцем проживання, вчинення злочину вперше, його сімейний стан, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей.
Ухвала Апеляційного суду Чернівецької області від 21 серпня 2012 року належно вмотивована та відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.
Виходячи з викладеного, керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року п. п. 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів,
у х в а л и л а:
Вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 10 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 21 серпня 2012 року, щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 - без задоволення.
СУДДІ: Пойда М.Ф. Квасневська Н.Д. Кульбаба В.М.