Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Лагнюка М.М.,

суддів: Суржка А.В., Тельнікової І.Г.,

за участю прокурора Опанасюка О.В.

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 4 квітня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на вирок Центрально-Міського районного суду міста Макіївки Донецької області від 16 листопада 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 28 лютого 2012 року.

Вироком Центрально-Міського районного суду міста Макіївки Донецької області від 16 листопада 2011 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, в силу ст. 89 КК України раніше не судиму,

засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України на 9 років позбавлення волі.

Також вироком суду вирішені питання щодо речових доказів по справі.

За обставин встановлених судом і детально наведених у вироку, ОСОБА_1 засуджена за те, що вона 8 травня 2007 року в період часу з 17 години до 19 години, в квартирі ОСОБА_2, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, в процесі спільного вживання спиртних напоїв, на ґрунті виниклих раптових неприязних відносин, з помсти, з метою вбивства останнього, умисно завдала ОСОБА_2 удар ножем в область грудної клітки з пошкодження серця, від чого настала його смерть.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 28 лютого 2012 року вирок Центрально-Міського районного суду міста Макіївки Донецької області від 16 листопада 2011 року щодо засудженої ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджена порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неповнотою досудового та судового слідства, а також невідповідністю призначеного покарання тяжкості скоєного злочину та особі засудженої внаслідок суворості. Зазначає, що суд не врахував усіх обставин справи і належним чином не перевірив її доводи щодо самозахисту від протиправних дій ОСОБА_2 і правильної кваліфікації її дій. Суд апеляційної інстанції при розгляді апеляції, не перевірив її доводів та захисника в її інтересах і не надав їм належної оцінки.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженої і просив вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженої не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За змістом касаційної скарги засуджена порушує питання про перегляд судових рішень у зв'язку з однобічністю і неповнотою досудового та судового слідства. Проте, зазначені обставини були предметом дослідження судів першої та апеляційної інстанцій і перегляду в касаційному порядку відповідно до вимог ст. 398 КПК 1960 року не підлягають. Тому при касаційному розгляді кримінальної справи колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.

За встановлених судом фактичних обставин справи дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115 КК України кваліфіковано правильно.

Вирок суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 334 КПК України, оскільки у його мотивувальній частині зазначено, зокрема, докази, на яких ґрунтуються висновки суду щодо ОСОБА_1, з зазначенням докладних мотивів прийнятого рішення.

Що стосується доводів засудженої про необхідність пом'якшення призначеного їй покарання і застосування ст. 69 КК України, то вони є безпідставними. Так, обираючи ОСОБА_1 необхідний вид та міру покарання, суд урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до особливо тяжких, конкретні обставини справи, дані про особу засудженої та обставини, що обтяжують та пом'якшують її покарання. Зокрема, суд урахував, що ОСОБА_1 судима, характеризується задовільно, обставину, що обтяжує покарання, вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння і рецидив злочину, а також відсутність обставин, які б його пом'якшували.

При цьому вказівка засудженої про наявність кількох обставин, що пом'якшують її відповідальність за вчинений злочин, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

Призначене ОСОБА_1 судом покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України та є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів. Підстав вважати призначене ОСОБА_1 покарання несправедливим унаслідок суворості, а також підстав для його пом'якшення, про що йдеться у касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Крім того, аналогічні доводи щодо суворості призначеного засудженій покарання були наведені в апеляційній скарзі, які перевірялися судом апеляційної інстанції та були визнані безпідставними. Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі, і вважати його необґрунтованим чи сумнівним підстав немає. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть за собою скасування чи зміну судових рішень, у справі не встановлено. Таким чином, підстав для зміни чи скасування постановлених щодо ОСОБА_1 судових рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України 1960 року та п. п. 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" КПК України (4651-17) 2012 року, колегія суддів

касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Центрально-Міського районного суду міста Макіївки Донецької області від 16 листопада 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 28 лютого 2012 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.