Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючої Орлянської В.І.,суддів:Кравченка С.І., Франтовської Т.І.,за участю прокурора потерпілого Таргонія О.В., ОСОБА_5,захисника засудженого ОСОБА_6,ОСОБА_7, розглянула в судовому засіданні у м. Києві 4 квітня 2013 року справу за касаційною скаргою заступника прокурора м. Києва на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 29 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 23 серпня 2012 року щодо ОСОБА_7

Вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 29 травня 2012 року засуджено

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості, за ч. 4 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна;

за ч. 2 ст. 358 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки та покладенням обов'язків, передбачених пунктами 2-4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Стягнуто з засудженого судові витрати.

Вирішено питання про речові докази.

Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винним і засуджено за те, що він, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_9, справу відносно якого закрито у зв'язку зі смертю, та невстановленою слідством особою, матеріали кримінальної справи щодо якої виділені в окреме провадження, восени 2008 року підробили паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_10 та шляхом обману, використовуючи підроблений паспорт, заволоділи квартирою АДРЕСА_1 яка належала ОСОБА_10, завдавши останньому шкоду в особливо великих розмірах.

Так у травні 2008 року невстановлена слідством особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, ОСОБА_7 та ОСОБА_9, справу відносно якого закрито у зв'язку зі смертю, домовилися про підробку паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_10, для чого ОСОБА_9 надав свою фотокартку.

07 листопада 2008 року ОСОБА_7, ОСОБА_9, справу відносно якого закрито у зв'язку зі смертю, та невстановлена слідством особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, перебуваючи в приміщенні Державної податкової інспекції Солом'янського району м. Києва по вул. Смілянській, 6 у м. Києві, за допомогою підробленого паспорту отримали довідку про присвоєння ідентифікаційного коду особи платника податків на ім'я ОСОБА_10 При цьому ОСОБА_9, справу відносно якого закрито у зв'язку зі смертю, від імені ОСОБА_10 написав відповідну заяву та, використовуючи підроблений паспорт, отримав зазначену довідку.

12 листопада 2008 ОСОБА_7 перебуваючи у приміщенні Державної адміністрації Соломянського району м. Києва по АДРЕСА_2 передав ОСОБА_9 підроблений паспорт, після чого останній власноручно написав від імені ОСОБА_12 відповідну заяву та з використанням підробленого паспорту отримав дублікат свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1

22 квітня 2009 року невстановлена особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, перебуваючи по АДРЕСА_3 надала підроблений паспорт ОСОБА_7 для отримання довідки-характеристики на квартиру, який в свою чергу передав його ОСОБА_9 Знаходячись в приміщенні Київського міського бюро технічної інвентаризації по АДРЕСА_3 ОСОБА_9 власноручно написав замовлення про отримання довідки-характеристики на вищевказану квартиру та з використанням підробленого паспорту отримав зазначену довідку.

08 травня 2009 року близько 14:00 ОСОБА_7 та ОСОБА_9 у квартирі АДРЕСА_1 зустрілись із ОСОБА_5 При цьому ОСОБА_9, виступаючи як власник вказаної квартири, запропонував ОСОБА_5 купити квартиру за 35 000 доларів США на що останній, будучи введеним в оману щодо дійсного власника квартири, погодився.

ОСОБА_9, діючи за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, та ОСОБА_7, використовуючи підроблений паспорт та отримані за його допомогою документи, в приміщенні нотаріальної контори по АДРЕСА_4 09 травня 2008 року уклав з ОСОБА_5 попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 а 12 травня 2009 року близько 16:00 - основний договір купівлі-продажу вказаної квартири, за що отримав від ОСОБА_5 35 000 доларів США, що згідно курсу НБУ на день укладення договору становило 268 586,5 грн.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 23 серпня 2012 року вирок щодо ОСОБА_7 в частині кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 358 КК України змінено, його дії в цій частині перекваліфіковано на ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 358 КК України, як пособництво у підробленні документів, які видаються установою і які надають право або звільняють від обов'язків, з метою їх використання підроблювачем, так і іншою особою, вчинені за попередньою змовою групою осіб. У решті вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого внаслідок м'якості, просить вирок та ухвалу щодо ОСОБА_7 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Вважає, що суд безпідставно застосував ст. 75 КК України та звільнив засудженого від відбування покарання з випробуванням, що не відповідає меті покарання. При цьому, вказує на відсутність обставин, що пом'якшували б покарання засудженого, який на момент вчинення злочинів ніде не працював, суспільно-корисною працею не займався, законних шляхів отримання доходів для задоволення своїх життєвих потреб не мав.

Крім того, погоджуючись з кваліфікацією дій ОСОБА_7 за ч.2 ст. 358 КК України, разом з тим посилається на не зовсім вірне формулювання обвинувачення за вказаний злочин.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу у повному обсязі; пояснення потерпілого, засудженого та захисника в його інтересах, на спростування доводів прокурора, та які просивли не позбавляти волі ОСОБА_7; перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.

Подія злочинів, доведеність винності ОСОБА_7 у їх вчиненні, кримінально-правова оцінка діянь за ч. 4 ст. 190 та ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 358 КК України не перевірялись, оскільки законність і обґрунтованість судових рішень у цій частині не оскаржувались.

Суд, належним чином мотивувавши своє рішення, дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення ОСОБА_7 без відбування покарання, врахувавши при цьому тяжкість вчинених ним злочинів, серед яких є особливо тяжкий, особу винного, який вину визнав та щиро покаявся, відшкодував потерпілому ОСОБА_10 у повному обсязі, а потерпілому ОСОБА_5 частково матеріальну та моральну шкоду, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, думку потерпілих, які просили не позбавляти засудженого волі, а тому правильно застосував ст. 75 КК України, звільнивши ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням з максимально можливим іспитовим строком на 3 роки та покладенням обов'язків, передбачених пунктами 2-4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_7 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів, а тому не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги прокурора.

Касаційною інстанцією не встановлено істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які є безумовною підставою для скасування чи зміни судових рішень щодо ОСОБА_7, у тому числі тих, на які посилається прокурор в касаційні скарзі, що стосується формулювання засудженому обвинувачення за ч.2 ст. 358 КК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів

Вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 29 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 23 серпня 2012 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу заступника прокурора м. Києва - без задоволення.