Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Слинька С. С.,суддів Наставного В. В., Чуйко О. Г., за участю прокурора Сенюк В. О. розглянула в судовому засіданні у м. Києві 04 квітня 2013 року справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 жовтня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2012 року, постановлених у результаті розгляду скарги ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на постанову слідчого СВ Довгинцівського РВ КГУ ГУ МВС України у Дніпропетровській області Милинчука А. С. від 23 серпня

2012 року про порушення кримінальної справи за фактом шахрайства, вчиненого у великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Постановою слідчого СВ Довгинцівського РВ КГУ ГУ МВС України у Дніпропетровській області Милинчука А. С. від 23 серпня 2012 року порушено кримінальну справу за фактом шахрайства, вчиненого у великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області 03 жовтня 2012 року за скаргою ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 наведену постанову слідчого про порушення кримінальної справи скасував.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від

05 листопада 2012 року постанову районного суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону. При цьому він стверджує, що суди розглядаючи скаргу в інтересах ОСОБА_6 безпідставно скасували постанову про порушення кримінальної справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка підтримала скаргу, перевіривши матеріали справи та копії матеріалів, на підставі яких було прийнято рішення про порушення кримінальної справи, обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу необхідно задовольнити.

Виходячи зі змісту статей 94- 97, 236-8 КПК України 1960 року, суд при здійсненні контролю за законністю порушення кримінальної справи має перевірити, чи є приводи і підстави, які вказують на ознаки злочину, чи достатньо даних для того, щоб розпочати процедуру досудового слідства, та чи немає обставин, передбачених ст. 6 КПК України 1960 року, які виключають провадження у справі. На цій стадії суд повинен перевіряти законність джерел отримання даних, які стали приводом і підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати та заздалегідь вирішувати ті питання, що вирішуються судом при розгляді справи по суті.

При цьому, відповідно до вимог процесуального закону, рішення районного суду про залишення скарги без задоволення або про скасування постанови про порушення кримінальної справи має бути належним чином мотивоване.

Як убачається з матеріалів судового провадження за скаргою ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6, суд першої інстанції, розглядаючи цю скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, дійшов висновку про необхідність її скасування, оскільки у ній відсутні посилання на наявність приводів до порушення справи та достатні дані, які б вказували на наявність ознак складу злочину. Також, суд мотивував своє рішення тим, що кримінальна справа була порушена за фактом, а не щодо ОСОБА_6, як того просила особа, яка заявила про вчинення шахрайства щодо неї.

При цьому, усупереч вимогам процесуального закону, які регулюють розгляд скарг на постанови про порушення кримінальної справи, суд свій висновок зробив по суті на підставі тексту постанови слідчого, не проаналізувавши належним чином даних, наявних у копіях матеріалів, на підставі яких була порушена кримінальна справа.

Крім того, у законі не передбачена можливість скасування постанови про порушення кримінальної справи, якщо вона порушена за фактом, а не щодо особи, і якщо зміст мотивувальної її частини не містить конкретних прямих посилань на приводи і підстави її порушення.

Таке порушення процесуального закону є істотним та тягне за собою скасування рішення районного суду.

Оскільки, суд апеляційної інстанції при розгляді апеляції прокурора на рішення районного суду не усунув зазначених порушень закону та у порушення вимог ч. 2 ст. 377 КПК України, залишаючи апеляцію прокурора без задоволення, в своїй ухвалі не навів достатніх підстав, через які апеляцію визнано необґрунтованою, його ухвала також підлягає скасуванню.

З огляду на наведене оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого з урахуванням наведених підстав та в межах процесуальних повноважень, передбачених ст. 236-8 КПК України 1960 року, слід прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року та п. 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів

касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Постанову Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 жовтня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2012 року, постановлених у результаті розгляду скарги ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на постанову слідчого СВ Довгинцівського РВ КГУ ГУ МВС України у Дніпропетровській області Милинчука А. С. від 23 серпня 2012 року про порушення кримінальної справи за фактом шахрайства, вчиненого у великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.