Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючої Орлянської В.І.,суддів:Кравченка С.І., Франтовської Т.І.,за участю прокурора Гошовської Ю.М., розглянула в судовому засіданні у м. Києві 04 квітня 2013 року справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Кам'янобрідського районного суду м. Луганська від 21 червня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 09 жовтня 2012 року щодо нього.

Вироком Кам'янобрідського районного суду м. Луганська від 21 червня 2012 року засуджено:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останнього разу:29 квітня 2002 року Станично-Луганським районним судом Луганської області за ч. 2 ст. 125, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців; звільненого 03 березня 2005 року умовно достроково на 1 рік 5 місяців 5 днів;за ч. 4 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років;

за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців;

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, такого, що не має судимості, за ч. 4 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років;

за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців;

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, такого, що не має судимості, за ч. 4 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років;

за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань ОСОБА_8 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців;

Стягнуто з засуджених судові витрати.

Вирішено питання про речові докази.

Згідно з вироком ОСОБА_5 визнано винним і засуджено за те, що він 05 вересня 2010 року близько 20:00 спільно з ОСОБА_8 і ОСОБА_7, використовуючи надуманий привід для з'ясування стосунків, взявши з собою вогнепальну зброю, прибули в район ставка № 1-П ФГ "Три бажання" поблизу с. Болотенне Станично-Луганського району Луганської області, де, помітивши охоронців-контролерів ФГ "Три бажання" ОСОБА_9 і ОСОБА_10, які залягли в кущах за 2-3 метри від дороги та вели спостереження з метою виявлення осіб, які займаються незаконним виловом риби, грубо порушуючи громадський порядок, ігноруючи елементарні суспільні правила поведінки, діючи узгоджено групою осіб, почали висловлюватися в їх адресу грубою нецензурною лайкою. Після чого ОСОБА_7 у грубій формі звернувся з вимогою до ОСОБА_11 і ОСОБА_9 підвестись та вийти на дорогу. Останні виконали його вимогу. В цей момент ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_8 і ОСОБА_7 направили в їх бік стволи вогнепальних рушниць, а ОСОБА_7 провів один постріл між ОСОБА_11 і ОСОБА_9 і, перезарядивши рушницю, звернувся до потерпілих з вимогою знову лягти на землю. Побоюючись за своє життя та здоров'я, ОСОБА_11 і ОСОБА_9 виконали його вимогу. ОСОБА_5, ОСОБА_8 і ОСОБА_7, бажаючи принизити потерпілих, з особливою зухвалістю, почали наносити їм удари по тілу прикладами рушниць і ногами, завдавши останнім легких тілесних ушкоджень. Після цього ОСОБА_7 звернувся з вимогою до потерпілих бігти. ОСОБА_11 і ОСОБА_9, реально сприймаючи погрозу, виконали його вимогу. При цьому ОСОБА_5, ОСОБА_8 і ОСОБА_7, продовжуючи свої хуліганські дії, здійснили не менше 10-12 прицільних пострілів у бік потерпілих, які тікали, поранивши ОСОБА_9 в поясницю і сідницю справа, а ОСОБА_11 в ліву сідницю і стегно, чим заподіяли потерпілим тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.

Здійснивши постріли, ОСОБА_7 і ОСОБА_5 направились у бік куди тікали потерпілі. В цей час вони помітили охоронця-контролера ФГ "Три бажання" ОСОБА_12, який будучи наляканим діями вказаних осіб лежав на землі в 6 метрах від дороги, та побоюючись за своє життя почав тікати. При цьому, ОСОБА_8 наніс ОСОБА_12 удар прикладом рушниці в праве вухо, завдавши легких тілесних ушкоджень, після чого здійснив в його бік не менше 2-х пострілів з рушниці.

Вказані дії ОСОБА_5 судом кваліфіковано як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене групою осіб із застосуванням вогнепальної зброї, а також як умисне заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 09 жовтня 2012 року вирок щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.

Зі змісту касаційної скарги засудженого ОСОБА_5 вбачається, що він, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону, однобічність і неповноту досудового і судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та суворість призначеного йому покарання, просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Вказує, що інкримінованих йому злочинів не вчиняв, а визнавальні показання на досудовому слідстві давав під фізичним та психологічним тиском з боку працівників міліції.

Докази на досудовому слідстві було отримані з порушенням кримінально-процесуального закону, а тому суд неправильно поклав їх в основу вироку. Вирок суду вважає неумотивованим і постановленим з порушенням вимог кримінально-процесуального закону.

Вказує на порушення свого права на захист, а також порушення судом правил підсудності.

На вказані порушення апеляційний суд належної уваги не звернув та необґрунтовано залишив вирок без зміни.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи й обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 398 КПК України підставами для скасування або зміни вироку місцевого суду судом касаційної інстанції є лише істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого.

Отже, касаційний суд не перевіряє вироки місцевих судів щодо неповноти та однобічності досудового та судового слідства, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.

Натомість, зазначені обставини, на які, зокрема, у касаційній скарзі послався засуджений ОСОБА_5 були предметом перевірки суду апеляційної інстанції. Залишаючи без задоволення його апеляцію, апеляційний суд в ухвалі навів докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу за пред'явленим ОСОБА_5 обвинуваченням та дати правильну юридичну оцінку вчиненому.

За встановлених судом фактичних обставин справи дії ОСОБА_5 правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 296 та ч. 1 ст. 122 КК України.

При цьому суд обґрунтовано поклав в основу вироку послідовні показання потерпілих ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які детально розповіли про обставини вчинення щодо них хуліганських дій із застосуванням вогнепальної зброї та заподіяння їм тілесних ушкоджень, показання свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 на підтвердження свідчень потерпілих, а також висновки судових експертиз.

Будь-яких підстав сумніватись у правдивості показань цих свідків судом не встановлено.

Доводи касаційної скарги засудженого про порушення його права на захист та застосування недозволених методів слідства були предметом перевірки суду апеляційної інстанції і обґрунтовано визнані безпідставними.

За результатами проведення відповідної перевірки постановою прокурора від 13.03.2012 року відмовлено в порушенні кримінальної справи по факту застосування незаконних методів слідства по відношенню до ОСОБА_5

Як вбачається з матеріалів справи на досудовому слідстві інтереси засудженого захищав адвокат ОСОБА_20, від послуг якого ОСОБА_5 відмовився з підстав, не пов'язаних з матеріальним становищем, і в подальшому з клопотанням про допуск захисника не звертався. Згідно протоколу судового засідання ОСОБА_5 з клопотанням про призначення йому захисника під час розгляду справи в суді також не звертався, при цьому не наголошував на відсутності коштів чи інших об'єктивних причинах, через які не міг би самостійно реалізувати своє право на захист.

Зауважень на протокол судового засідання засуджений ОСОБА_5 не подавав.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, правила підсудності при її розгляді судом першої інстанції не порушені.

Таким чином, всебічно та повно перевіривши матеріали справи, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, та постановив вирок, який відповідає вимогам ст. 323 КПК України 1960 року.

Суд апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 377 КПК України 1960 року дав належну оцінку викладеним в апеляційній скарзі засудженого ОСОБА_21 доводам, які є аналогічними доводам його касаційної скарги, та обґрунтовано визнав їх неспроможними.

Колегія суддів вважає, що покарання за сукупністю злочинів, передбачених ч. 4 ст. 296 та ч. 1 ст. 122 КК України у виді 6 років 6 місяців позбавлення волі відповідає вимогам ст. 65 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження нових злочинів, призначене з урахуванням тяжкості вчинених ним злочинів і даних про особу засудженого, в тому числі і тих, на які він посилається у касаційній скарзі, а тому підстав для пом'якшення покарання колегія суддів не вбачає.

Істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, які би тягли безумовну зміну чи скасування судових рішень, відсутні, а тому касаційна скарга засудженого ОСОБА_5 задоволенню в цілому не підлягає.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року, розділом ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) від 13 квітня 2012 року, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Кам'янобрідського районного суду м. Луганська від 21 червня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 09 жовтня 2012 року щодо нього - без зміни.