Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Єлфімова О.В., суддів Сахна Р.І., Шибко Л.В., за участю прокурора Опанасюка О.В., розглянула в судовому засіданні в м. Києві 2 квітня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 11 квітня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 24 липня 2012 року.

Вироком Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 11 квітня 2011 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 24 липня 2012 року вирок місцевого суду змінено: виключено з мотивувальної частини посилання суду на обтяжуючу покарання обставину - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння. В іншій частині вирок суду залишено без зміни.

За вироком суду, з урахуванням змін, внесених ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_5 визнано винним в тому, що він 20 березня 2010 року, знаходячись біля "Диско-бару" по вул. Харківській, 17 в с. Засуллі Лубенського району Полтавської області, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків під час конфлікту між ним та ОСОБА_6, який переріс в бійку, наніс потерпілому ножем сім ударів в ліву частину тулуба, заподіявши останньому два проникаючих колото-різаних поранення грудної клітини зліва та п'ять різаних ран в лівій паховій ділянці, які за критерієм небезпеки для життя відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5, не оспорюючи правильності його засудження, просить судові рішення щодо нього змінити у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та його особі, внаслідок суворості покарання. Свої доводи засуджений мотивує тим, що він є інвалідом 3 групи, тяжко хворіє, позитивно характеризується, частково відшкодував завдану злочином шкоду, що давало суду, на його думку, підстави при призначенні остаточного покарання, застосувати ст. 69 КК України.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення скарги та просив судові рішення залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного у вироку злочину та правильність кваліфікації його дій, не оспорюються і підтверджуються сукупністю доказів, зібраних у встановленому законом порядку і досліджених судом, яким дана належна оцінка. Ці докази детально викладені у вироку суду першої інстанції.

Що ж стосується доводів касаційної скарги про порушення щодо засудженого загальних засад призначення покарання, то такі, на думку колегії суддів, є безпідставними.

Обґрунтовуючи свій висновок щодо призначення покарання, суд виходив з того, що відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Зокрема, суд обґрунтовано визначив ступінь тяжкості вчиненого злочину не лише за його класифікацією, а взяв до уваги і фактичні обставини справи.

Так, приймаючи рішення про необхідність застосування покарання у виді позбавлення волі, яке ОСОБА_5 має відбувати реально, суд правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, а також особу ОСОБА_5, який раніше не судимий, позитивно характеризується, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, його стан здоров'я, а саме онкозахворювання, те, що він вину визнав повністю, щиросердно розкаявся, частково відшкодував заподіяну злочином шкоду, та правильно призначив покарання у мінімальних межах передбаченої санкцією статті ч. 1 ст. 121 КК України.

Таким чином суд, призначаючи ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі, вимог статей 65- 67 КК України не порушив, оскільки призначене йому покарання відповідає характеру і ступеню тяжкості злочину, всім обставинам справи і є необхідним для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, як це передбачено ст. 65 КК України.

Підстав вважати призначене ОСОБА_5 покарання явно несправедливим через його суворість, про що зазначає засуджений у касаційній скарзі, не вбачається, як і не вбачається обставин для пом'якшення покарання.

Істотних порушень вимог кримінального чи кримінально-процесуального закону, які давали б підстави для скасування чи зміни судових рішень, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України (1960 р.), п. 15 розділу XI Перехідних положень КПК України (4651-17) , колегія суддів

Вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 11 квітня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 24 липня 2012 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого без задоволення.