5-1292км13 Про викрадення особливо небезпечного наркотичного засобу, скоєне з проникненням на охоронювану територію засіяного маковими рослинами поля - 02.04.2013 Прийняття

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 02 квітня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Бериславського районного суду Херсонської області від 24 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 29 травня 2012 року щодо нього.

Зазначеним вироком, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше неодноразово судимого, востаннє - за вироком Новокаховського міського суду Херсонської області від 2 листопада 2007 року за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 317, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців,

засуджено за ч. 2 ст. 308 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Новокаховського міського суду Херсонської області від 2 листопада 2007 року і остаточно засудженому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

За вироком суду ОСОБА_5 засуджено за те, що він 23 липня 2006 року приблизно о 4-й год. 35 хв. за попередньою змовою з ОСОБА_6 та ОСОБА_7, вирок суду щодо яких набрав законної сили, в районі с. Томарина Бериславського району Херсонської області біля автодороги Берислав - Велика Олександрівка проникли на охоронювану територію засіяного маковими рослинами поля, звідки викрали особливо небезпечний наркотичний засіб - невисушену макову соломку вагою 490 г.

У касаційній скарзі з доповненнями засуджений ОСОБА_5 порушує питання про скасування судових рішень щодо нього і про направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Засуджений посилається на однобічність та неповноту дослідження обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, на істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального. Наводячи свій аналіз наявних у справі доказів, вказує на те, що вирок суду ґрунтується на суперечливих та неналежних доказах і показаннях свідків, на підставі яких суд дійшов хибного висновку про вчинення ОСОБА_5 інкримінованого йому злочину, пов'язаного з незаконним обігом наркотичних засобів. Стверджує, що кримінальну справу щодо нього сфабриковано, вирок грунтується на припущеннях, суд не проаналізував усіх обставин та доказів у справі, а сам він був позбавлений можливості ставити питання свідкам у справі, чим порушено його право на захист. Крім того, засуджений посилається на суворість призначеного йому судом покарання, який достатньою мірою не врахував усіх обставин, що пом'якшують покарання та давали підстави призначити його із застосуванням правил ст. 69 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора про часткове задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Про день та час розгляду справи у порядку касаційної процедури учасники кримінального провадження (засуджений ОСОБА_5 та його захисник - адвокат ОСОБА_9) були поінформовані, при цьому вони не повідомили Вищому спеціалізованому суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про своє бажання брати участь у розгляді справи. Крім того, відповідно до вимог ст. 394 КПК України (1001-05) 1960 року участь засудженого в розгляді справи судом касаційної інстанції при перевірці судових рішень, зазначених у ч. 2 ст. 383 КПК України 1960 року, не є обов'язковою. Це положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність засудженого при розгляді справи у касаційному суді не може автоматично вважатися порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року підставами для скасування чи зміни вироку, ухвали чи постанови є істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону.

За змістом ст. 370 вказаного Кодексу це такі порушення, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути справу і постановити законний та справедливий вирок.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 323 КПК України 1960 року вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Вимога законності вироку означає, що вирок за своєю формою відповідає закону, за своїм змістом ґрунтується на матеріалах справи, досудове розслідування та судовий розгляд якої проведені у точній відповідності з вимогами кримінальнопроцесуального закону, і кримінальний та інші закони застосовані правильно.

Частина 2 зазначеної статті передбачає, що суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. Вимога про необхідність дослідження в судовому розгляді всіх доказів виходить з принципу змагальності.

При постановленні вироку, суд, ґрунтуючись на власному переконанні, повному і об"єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, повинен дати оцінку всім доказам з точки зору їх належності, допустимості, достовірності й достатності.

Згідно з ч. 1 ст. 257 КПК України 1960 року, суд першої інстанції при розгляді справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: допитати підсудних, свідків, заслухати висновки експертів, оглянути речові докази, оголосити протоколи та інші матеріали.

Наведених вимог кримінально-процесуального закону суд першої інстанції не дотримався.

У матеріалах справи зазначено, що місцевий суд при провадженні судового слідства дослідив письмові матеріали кримінальної справи щодо ОСОБА_5 у двох томах, відповідні посилання на аркуші справи містяться у протоколі судового засідання (т. 2, а.с. 82та у вироку (т. 2, а.с. 85Однак, з наявних у касаційному суді матеріалів кримінальної справи № 1-5/2011 (2 томи) щодо останнього вбачається, що аркуші справи не відповідають тим, які дослідив місцевий суд. Зокрема, помилковим є посилання суду на т. 1 а.с. 42 як на висновок експерта № 1329-х від 17 серпня 2006 року, оскільки на зазначених аркушах міститься копія паспорта засудженого та копія довідки закладу охорони здоров'я.

Також у вироку є посилання на показання ОСОБА_7 та ОСОБА_6 із викладенням їх змісту. Однак, згідно з протоколом судового засідання показання цих осіб судом безпосередньо не досліджувалися та відповідних процесуальних документів, в яких відображено такі показання в справі немає.

Жодних даних про те, що суд витребував і дослідив інші документи, матеріали справи не містять.

Таким чином місцевий суд не виконав належно процедури судового розгляду справи та ухвалив рішення з істотним порушенням кримінальнопроцесуального закону, що вплинуло на правильність постановленого у справі рішення.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за апеляцією засудженого, не перевірив належним чином матеріалів, не усунув порушень допущених місцевим судом. і також у своєму рішенні послався на аркуші справи, які не містяться в матеріалах кримінальної справи № 1-5/2011 (т. 2, а.с. 209-210).

Вказані порушення перешкоджають суду касаційної інстанції дійти однозначного висновку про правильність застосування закону при юридичній оцінці дій засудженого.

З урахуванням викладеного, вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню, і кримінальна справа щодо ОСОБА_5 - направленню на новий судовий розгляд.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, розглянути кримінальну справу з дотриманням положень глав 24 КПК 1960 року (1001-05) , перевірити інші доводи касаційної скарги та прийняти законне й обґрунтоване рішення.