Вищий спеціалізований суд України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії:

головуючої Григор'євої І.В.,

суддів: Єленіної Ж.М., Фурика Ю.П.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 07 грудня 2015 року касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Балтського районного суду Одеської області від 27 травня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 06 серпня 2015 року в кримінальному провадженні за обвинуваченням

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Камяного Савранського району Одеської області, жителя АДРЕСА_1

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК,

У касаційній скарзі, поданій в інтересах засудженого, захисник ОСОБА_1 порушує питання про зміну вказаних судових рішень у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість. Просить пом'якшити захід примусу ОСОБА_2, застосувавши ст. 75 КК. На думку захисника, суди всупереч ст. 65 КК не врахували повною мірою всіх даних про особу засудженого, пом'якшуючих покарання обставин та відсутність обставин протилежного змісту,внаслідок чого дійшли необґрунтованого висновку про неможливість виправлення ОСОБА_2 без ізоляції від суспільства.

Із матеріалів провадження за скаргою вбачається, що вироком Балтського районного суду Одеської області від 27 травня 2015 року ОСОБА_2 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 1 ст. 185 КК - на строк 1 рік; за ч. 2 ст. 185 КК - на строк 2 роки; за ч. 3 ст. 185 КК - на строк 3 роки, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне - у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 06 серпня 2015 року вказаний вирок залишено без змін.

ОСОБА_2 визнано винуватим у крадіжках, вчинених, у тому числі, повторно та поєднаних з проникненням у приміщення, за обставин, детально викладених у вироку.

Як установив суд, у грудні 2014 року ОСОБА_2, проник у будинок АДРЕСА_2, звідки викрав належні ОСОБА_3 ювелірні вироби, заподіявши потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 1200 грн.

Крім того, в різний час упродовж 2015 року в смт Саврані ОСОБА_2 повторно таємно викрав:

- в січні, зайшовши у під'їзд будинку на АДРЕСА_3, - належне ОСОБА_4 майно на загальну суму 4000 грн;

- у ніч із 02-го на 03 лютого, проникнувши в магазин АДРЕСА_4, - майно ОСОБА_5 на загальну суму 1700 грн;

- у ніч із 03-го на 04 лютого, проникнувши до кіоску на тій самій вулиці, - майно ОСОБА_6 на загальну суму 1120 грн;

- на початку лютого, проникнувши до кіоску на тій же вулиці, - майно ОСОБА_7 на загальну суму 800 грн;

- приблизно у той же період, проникнувши до аптеки ПП АДРЕСА_12 - майно ОСОБА_8 на загальну суму 700 грн;

- 19 лютого у вечірній час, проникнувши до будинку АДРЕСА_5, - майно ОСОБА_9 на загальну суму 1000 грн;

- в ніч із 23-го на 24 лютого, проникнувши до будинку АДРЕСА_6 - майно ОСОБА_10 на загальну суму 950 грн;

- в ніч із 26-го на 27 лютого, проникнувши до підвального приміщення будинку АДРЕСА_7, - майно ОСОБА_11 на загальну суму 1000 грн;

- 27 лютого близько 02.00 год., проникнувши до підвального приміщення будинку АДРЕСА_8, - майно ОСОБА_12 на загальну суму 523 грн;

- в ніч з 28-го лютого на 01 березня, проникнувши у гараж на АДРЕСА_9, - майно ОСОБА_13 на загальну суму 3580 грн;

- в ніч з 01-го на 02 березня, проникнувши у гараж, розташований за тією ж адресою, - майно ОСОБА_14 на загальну суму 4250 грн;

- тієї ж ночі, проникнувши до підвального приміщення будинку, розташованого на АДРЕСА_9, - майно ОСОБА_15 на загальну суму 920 грн;

- 03 березня близько 02.00 год. проникнувши у гараж, який розташований на АДРЕСА_10, - майно ОСОБА_16 на загальну суму 6228 грн. 40 коп;

- 04 березня близько 02.00 год. проникнувши до домогосподарства на АДРЕСА_11, - майно ОСОБА_17 на загальну суму 720 грн.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено, та кваліфікація діяння за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК у касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.

З наданої копії вироку вбачається, що суд, призначаючи покарання, відповідно до вимог ст. 65 КК разом із ступенем тяжкості вчиненого злочину врахував усі дані про особу винного, який раніше не був судимий, позитивно характеризується, а також обставини, що пом'якшують покарання, зокрема визнання ОСОБА_2 винуватості, щире каяття й активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено. Водночас суд, взявши до уваги кількість епізодів злочинної діяльності, дійшов умотивованого висновку про суспільну небезпечність ОСОБА_2, а відтак, і про неможливість його виправлення без ізоляції від суспільства, та визначив покарання, в мінімальних межах, встановлених санкцією кримінального закону. Правильність застосування положень ст. 70 КК у скарзі не оспорюється.

Таким чином, суд першої інстанції дотримався приписів статей 50, 65 КК. Призначене ОСОБА_2 покарання відповідає його меті та загальним засадам, є справедливим, необхідним й достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Підстав для пом'якшення заходу примусу і, зокрема, для застосування до ОСОБА_2 інституту звільнення від відбування покарання, про що йдеться у поданій касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Крім того, аналогічні за змістом доводи про пом'якшення призначеного покарання були предметом перевірки суду апеляційної інстанції. Зазначені доводи, викладені в апеляційній скарзі засудженого, апеляційний суд належно розглянув і відмовив у їх задоволенні, навівши обґрунтування прийнятого рішення. ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.

У касаційній скарзі захисника ОСОБА_1 не міститься переконливих аргументів щодо необхідності перевірки матеріалів кримінального провадження, а зі змісту скарги та наданих до неї копій судових рішень убачається, що підстав для її задоволення немає.

Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК, суд

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Балтського районного суду Одеської області від 27 травня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 06 серпня 2015 року щодо ОСОБА_2.

ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення й оскарженню не підлягає.