Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Суржка А.В.,

суддів Тельнікової І.Г., Франтовської Т.І.,

за участю прокурора Сенюк В.О.,

засудженого ОСОБА_1

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 21 лютого 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Києво - Святошинського районного суду Київської області від 8 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 7 червня 2012 року щодо ОСОБА_1

Вироком Києво - Святошинського районного суду Київської області від 8 грудня 2011 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, раніше не судимий,

засуджений за ч. 2 ст. 191 КК України на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно - розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків на 1 рік; ч. 3 ст. 191 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків на 1 рік 6 місяців.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно визначено покарання 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків на 1 рік 6 місяців.

Відповідно до ст. 75 КК України засудженого звільнено від відбування основного покарання з іспитовим строком 1 рік 6 місяців та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

Стягнуто з ОСОБА_1 65918, 51 грн. на користь Києво - Святошинського автотранспортного підприємства Київської обласної спілки споживчих товариств на відшкодування матеріальної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 7 червня 2012 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він будучи службовою особою, директором Києво - Святошинського автотранспортного підприємства Київської обласної спілки споживчих товариств, зловживаючи своїм службовим становищем, привласнив грошові кошти очолюваного ним підприємства за таких обставин.

Як встановлено судом, Києво - Святошинське автотранспортне підприємство Київської обласної спілки споживчих товариств (Києво -Святошинське АТП) має державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності за юридичною адресою АДРЕСА_1, відповідно до свідоцтва від 12.04.1999 року, є транспортним виробничим підприємством, створеним Київською обласною спілкою споживчих товариств.

Відповідно до п. 1.2 Статуту Києво - Святошинського АТП, передані на баланс приміщення є власністю Київської обласної спілки споживчих товариств і надані Києво-Святошинському АТП у тимчасове користування.

ОСОБА_1, діючи у порушення вимог п. 3.5 Статуту Києво-Святошинського АТП, не отримавши погодження правління облспоживспілки, від імені Києво - Святошинського АТП уклав договір оренди адміністративного приміщення площею 94.9 кв. м із TOB «Стилан Плюс» на 2006 рік, а в подальшому договори оренди на ці приміщення із зазначеним підприємством були укладені на 2007 та 2008 роки. Відповідно до усної домовленості із співзасновниками цього товариства ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо оплати орендованого приміщення, ОСОБА_1 в орендованому TOB «Стилан Плюс» приміщенні по АДРЕСА_1, діючи умисно, маючи на меті збагатитись на власну користь, в період часу з січня 2007 року по травень 2008 року щомісяця одержував від службових осіб TOB «Стилан Плюс» в якості оплати за оренду приміщення готівкові кошти на загальну суму 49918,51 грн., які на рахунок АТП або в касу бухгалтерії не вніс, зловживаючи своїм службовим привласнив їх, внаслідок чого Києво-Святошинському АТП завдано збитки на загальну суму 49918,51 грн.

Крім того, ОСОБА_1, якому було достеменно відомо, що постановою правління Київської обласної спілки споживчих товариств № 5 від 20 травня 2008 року його повноваження, як директора Києво - Святошинського АТП припинені, а підприємство перебуває на стадії ліквідації, повторно вчинив розтрату грошових коштів, які фактично перебували в його віданні. 01 липня 2008 року ОСОБА_1 перебуваючи на території Києво - Святошинського АТП, розташованого по АДРЕСА_1, склав та підписав наказ про преміювання працівників даного підприємства, в тому числі і себе до Міжнародного дня кооперації, згідно з яким нараховано та видано премії працівникам підприємства на загальну суму 16 000 грн., і які були виплачені в сумі 15000 грн. працівникам підприємства, чим завдав підприємству матеріальну шкоду на зазначену суму.

У касаційній скарзі з доповненнями, не оспорюючи кваліфікацію дій засудженого та його винуватість, прокурор ставить питання про скасування постановлених судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд, посилаючись на істотні порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого внаслідок м'якості. Вважає, що при призначенні покарання суд, у порушення вимог ст. 65 КК України, не врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, даних про особу засудженого і без достатніх підстав призначив покарання із застосуванням ст. 75 КК України. Зазначає, що відсутні пом'якшуючі покарання обставини, засуджений не вчинив будь-яких дій на усунення негативних наслідків, завдана шкода не відшкодована, звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням у вироку належним чином не вмотивовано. Наголошує, що дані порушення вимог закону залишилися поза увагою суду апеляційної інстанції, який не врахував доводи апеляції прокурора, формально зазначив про законність і обґрунтованість вироку, чим порушив вимоги ст. 377 КПК України.

В запереченнях на касаційну скаргу засуджений просить залишити її без задоволення, а судові рішення без зміни.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу частково і просив направити справу на новий апеляційний розгляд, міркування засудженого ОСОБА_1 на підтримку своїх заперечень щодо касаційної скарги прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається з вироку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, на підставі зібраних у встановленому порядку і досліджених в судовому засіданні доказів, які належно оцінені, отримали правильну юридичну оцінку. Законність цього висновку та кваліфікація дій засудженого належним чином перевірені і підтверджені судом апеляційної інстанції та у касаційному порядку не оспорюються.

Висновок суду відповідає встановленим фактичним обставинам справи, юридична кваліфікація дій засудженого є правильною, з цим погоджується колегія суддів касаційної інстанції.

Щодо призначення засудженому покарання із застосуванням ст. 75 КК України, то воно відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Суд врахував, що засуджений вперше притягається до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, обставини, що обтяжують покарання відсутні.

З урахуванням наведених обставин справи, суд надав ОСОБА_1 можливість виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства, звільнивши від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк.

На думку колегії суддів, призначене покарання є обґрунтованим, законним, справедливим і сприятиме перевихованню засудженого та попередженню нових злочинів, а тому доводи касаційної скарги прокурора про м'якість призначеного засудженим покарання є безпідставними.

Посилання прокурора на те, що засуджений не визнав вини, не вживав заходи для відшкодування шкоди, то позиція ОСОБА_1 щодо пред'явленого обвинувачення не є підставою вважати призначене покарання м'яким.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Усі наведені прокурором в апеляції доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційної скарги, належним чином перевірені, на них надана ґрунтовна відповідь. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Даних, які свідчили б, що у справі щодо ОСОБА_1 допущені істотні порушення кримінально-процесуального закону, або неправильно застосовано кримінальний закон, колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України від 28 грудня 1960 року № 10-0105 (в редакції Закону від 18 вересня 2012 року № 5290-VI (5290-17) ), п. п. 11, 15 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) від 13 квітня 2012 року № 4651-VI, колегія суддів,

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення.

Вирок Києво - Святошинського районного суду Київської області від 8 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 7 червня 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.