5-760км13 Про привласнення вогнепальної зброї, бойових припасів шляхом зловживання своїм службовим становищем, скоєне повторно, та привласнення чужого майна шляхом зловживання своїм службовим становищем - 12.02.2013 Прийняття

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 лютого 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 31 травня 2012 року щодо ОСОБА_1

Указаним вироком

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ташкента Республіки Узбекистан, мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 191 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк три роки, за ч. 2 ст. 262 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.

Відповідно до ст. 70 КК ОСОБА_1 за сукупністю злочинів остаточне покарання визначено у виді позбавлення волі на строк п'ять років з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк три роки.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки шість місяців та з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК.

Вирішено питання про речові докази та судові витрати.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

ОСОБА_1 визнано винуватим у привласненні вогнепальної зброї, бойових припасів шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчиненому повторно, та у привласненні чужого майна шляхом зловживання своїм службовим становищем за таких обставин.

У період із 19 жовтня 1993 року по 19 грудня 2007 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України. Наказом начальника Кіровоградського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області від 17 липня 2001 року № 152 ОСОБА_1 було призначено відповідальним за зберігання, облік та видачу вогнепальної зброї, боєприпасів до неї та холодної зброї, що визнані речовими доказами у кримінальних справах і знаходяться на зберіганні в Кіровоградському міському відділі міліції.

Згідно з пунктами 13, 19 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про міліцію», пунктами 4, 5 Інструкції про порядок приймання, зберігання, обліку, знищення чи реалізації вилученої, добровільно зданої, знайденої зброї та боєприпасів до неї, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 травня 1993 року № 314 (z0106-93) , на ОСОБА_1 покладались обов'язки, зокрема, щодо приймання від працівників міліції, посадових осіб чи громадян вилученої, добровільно зданої, знайденої зброї та боєприпасів до неї, їх оформлення; він був відповідальним за зберігання вилученої, добровільно зданої та знайденої зброї, бойових припасів, спеціальних засобів; мав забезпечувати збереження знайдених, вилучених у затриманих і заарештованих осіб та зданих у міліцію документів, речей, цінностей та іншого майна, вживати заходів до повернення їх законним власникам; ніс відповідальність за збереження зданих цінностей та майна.

10 липня 2003 року ОСОБА_1 у приміщенні Кіровоградського міського відділу міліції, розташованому по вул. Жовтневої Революції, 58 у м. Кіровограді, у своєму службовому кабінеті отримав від слідчого Хоменко О.В. для зберігання та обліку зброю - пістолет моделі «ПГШ-790 Шмайсер» № НОМЕР_1 калібру 9 мм, який є ручною короткоствольною вогнепальною зброєю, багатозарядну рушницю фірми Magnum № НОМЕР_2 12-го калібру, яка є вогнепальною гладкоствольною багатоцільовою бойовою помповою зброєю, та пістолет Valtro mod A.P. 92 Army Cal 35 Blank № НОМЕР_3, який є ручною короткоствольною вогнепальною зброєю, переробленою саморобним способом із газового пістолета.

У січні 2004 року (точної дати слідством не встановлено) ОСОБА_1, користуючись своїм службовим становищем, незаконно привласнив надану йому для зберігання у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків вищевказану вогнепальну зброю, що знаходилась у приміщенні кімнати для зберігання зброї чергової частини Кіровоградського міського відділу міліції.

Після цього, набувши можливості розпоряджатися цією зброєю на власний розсуд, ОСОБА_1 з метою власної наживи у січні 2004 року (точної дати слідством не встановлено) у службовому кабінеті дільничного інспектора міліції ОСОБА_2 продав останньому за 300 грн пістолет моделі «ПГШ-790 «Шмайсер» № НОМЕР_1 калібру 9 мм.

26 травня 2007 року ОСОБА_1 у приміщенні чергової частини того ж відділу міліції отримав від оперативного чергового ОСОБА_3 для подальшого зберігання та обліку вилучені у ОСОБА_4 й належні останньому на праві власності зброю та боєприпаси, а саме: самозарядний карабін «Вулкан М» «Н9611» НОМЕР_4 калібру 7,62 мм вартістю 12 000 грн, який є нарізною мисливсько-промисловою зброєю, придатною для пострілів патронами 7,62 мм, 168 набоїв калібру 7,62 мм вартістю 504 грн, які є боєприпасами, та пістолет ПМР НОМЕР_5, калібру 9 мм, який є спецзасобом під гумову кулю.

Потім ОСОБА_1 у першій декаді червня 2007 року (точної дати слідством не встановлено), використовуючи своє службове становище, незаконно привласнив вищевказану вогнепальну зброю та бойові припаси, що знаходились у приміщенні кімнати для зберігання зброї чергової частини Кіровоградського міського відділу міліції.

Після цього, маючи можливість розпоряджатися вказаною вогнепальною зброєю та бойовими припасами на власний розсуд, ОСОБА_1 у першій декаді червня 2007 року (точної дати слідством не встановлено) біля будівлі Ленінського відділу Кіровоградського міського відділу УМВС України в Кіровоградській області, розташованої по вул. Леніна, 6 у м. Кіровограді, продав пістолет ПМР НОМЕР_5 за 800 грн дільничному інспектору міліції ОСОБА_5

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій засудженого, просить вирок місцевого суду скасувати і направити справу на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості злочину й особі засудженого внаслідок м'якості. Зокрема, прокурор стверджує про незаконне звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, наводячи цьому відповідні мотиви.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши справу, обговоривши доводи, викладені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Як убачається з вироку, ОСОБА_1 засуджено за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 2 ст. 262 КК, до покарання у виді п'яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк три роки зі звільненням від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки шість місяців на підставі ст. 75 КК.

Мотивуючи можливість застосування до засудженого положень ст. 75 КК, місцевий суд у вироку зазначив, що враховує щире каяття ОСОБА_1, позитивну характеристику, відшкодування шкоди, наявність на утриманні неповнолітньої дитини.

Проте, на думку колегії суддів, таке рішення місцевий суд прийняв без достатніх підстав, адже його вирок постановлено з порушенням вимог ст. 334 КПК 1960 року, оскільки у ньому належним чином не обґрунтовано можливості виправлення засудженого без ізоляції від суспільства, не розмежовано підстав для призначення покарання у виді позбавлення волі та підстав для звільнення від його відбування (враховано однакові обставини й дані про особу засудженого). Крім того, не зазначено, що саме свідчить про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання, але в умовах контролю за його поведінкою. Твердження суду про позитивну характеристику засудженого є передчасними, адже не було взято до уваги характеризуючих даних за місцем його роботи в міліції, що не є позитивними (характеризується посередньо, неодноразово припускався порушень службової дисципліни, двічі втрачав службове посвідчення, не завжди відповідально ставився до виконання службових обов'язків).

Також фактично поза увагою суду залишилися: ступінь тяжкості вчинених злочинів, характер злочинних дій, їх підвищена небезпечність і спосіб учинення (працівник міліції, зловживаючи службовим становищем, привласнював і продавав вогнепальну зброю, яку за своїми обов'язками мав зберігати).

Отже, рішення суду про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням не можна вважати обґрунтованим і таким, що відповідає тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого.

За таких обставин вирок місцевого суду підлягає скасуванню на підставі пунктів 2, 3 ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року, а справа - направленню на новий судовий розгляд.

Якщо за наслідками нового судового розгляду справи суд дійде висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 в інкримінованих йому злочинах, то його звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК слід визнати таким, що не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого, а отже, неправильним.