Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф.,

суддів: Зубара В.В., Кульбаби В.М.,

за участю прокурора Вергізової Л.А.,

захисника ОСОБА_1,

засудженого ОСОБА_2

розглянула 23 квітня 2015 року в судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 14 лютого 2014 року щодо ОСОБА_2

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2014 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина Російської Федерації, раніше не судимого

засуджено:

за ч. 3 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, за ч. 4 ст. 187 КК України на 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, за ч. 1 ст. 263 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14 лютого 2014 року вирок районного суду залишено без зміни.

Зазначеним вироком засуджено ОСОБА_4 та ОСОБА_5 рішення суду щодо котрих у касаційному порядку не оскаржуються.

ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він у період часу з 30 квітня 2010 року по 16 червня 2010 року незаконно придбав, носив та зберігав вогнепальну зброю та бойові припаси до неї, самостійно та разом із ОСОБА_4 здійснював розбійні напади поєднані із насильством небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, з проникненням у приміщення чи сховище з метою заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах.

ОСОБА_2 у невстановлений досудовим слідством час незаконно придбав у невстановленої особи нарізний самозарядний пістолет системи "ТТ" патрони до нього, три магазини до пістолета й барабанний магазин до ручного кулемету. Придбане перевіз до квартири АДРЕСА_1, в якій мешкав разом із ОСОБА_6 та ОСОБА_5

30 квітня 2010 року ОСОБА_2, використовуючи маску, здійснив розбійний напад на приміщення ПО "Ломбард Україна" по вул. Щусева, 10 у м. Києві. Погрожуючи працівникам невстановленою слідством пневматичною зброєю, вимагав видати ювелірні вироби, при цьому здійснив декілька пострілів у голову ОСОБА_7, наніс удар рукояткою пістолета, застосував насильство небезпечне для життя. Розбив вітрину, заволодів ювелірними виробами на загальну суму 47 630 грн., якими розпорядився на власний розсуд.

20 травня 2010 року ОСОБА_2 використовуючи маску та пістолет "ТТ" здійснив розбійний напад на ювелірний магазин "Золото" по вул. Урицького, 8 у м. Києві. Погрожуючи продавцю пістолетом, розбив вітрину та заволодів ювелірними виробами на загальну суму 342 800 грн., якими розпорядився на власний розсуд.

15 червня 2010 року ОСОБА_2 за попередньою змовою із ОСОБА_4 діючи групою осіб, підготували знаряддя для вчинення злочину, розробили план розбійного нападу на Шевченківське відділення ПАТ "Ощадбанк" по вул. Лагерній 36 у м. Києві з розподілом ролей.

16 червня 2010 року ОСОБА_2 у приміщенні банку здійснив декілька пострілів із пістолета "ТТ" в сторону дверей до касового відділення, після чого погрожуючи пістолетом присутнім в операційній залі та касирам, наказав усім сісти на підлогу. ОСОБА_4 кувалдою розбив скляні двері, проник до касового приміщення. Погрожуючи касиру ОСОБА_8 револьвером "Наган" наказав відкрити банківське сховище, сейф і касовий апарат, видати грошові кошти. Діючи аналогічно, наказав касиру ОСОБА_9 відкрити касовий апарат з грошима. ОСОБА_4 заволодів грошовими коштами на загальну суму 50 412 грн. З метою залякування працівників банку та осіб, які перебували в приміщенні, здійснив постріл із револьвера. Зловмисники покинули місце злочину, а викраденим розпорядилися на власний розсуд.

У касаційній скарзі захисник просить змінити вирок та ухвалу суду щодо ОСОБА_2 із підстав невідповідності призначеного покарання вимогам ст. 65 КК України в наслідок його суворості. Стверджує, судом не в повній мірі взято до уваги дані про особу засудженого. Зокрема, ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності притягується вперше, позитивно характеризується, написав явку з повинною, в ході досудового та судового слідства послідовно давав визнавальні показання, чим сприяв розкриттю злочину. Обтяжуючих обставин судом не встановлено. З урахуванням наведених обставин, просить пом'якшити засудженому покарання.

Заслухавши доповідь судді, засудженого та захисника, які підтримали доводи скарги, прокурора, котрий заперечив проти скарги та вважав, що судові рішення зміні не підлягають, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про винність засудженого у вчинені злочинів за встановлених судом фактичних обставин, підтверджуються сукупністю доказів, зібраних та оцінених відповідно до вимог КПК України 1960 (1001-05) року.

Законність та обґрунтованість вироку та кваліфікація дій засудженого за ч. 3 ст. 187, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України не оспорюється у касаційній скарзі.

Доводи касаційної скарги захисника про суворість призначеного покарання ОСОБА_2 є необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання з урахуванням ступеню тяжкості злочину, даних про особу засудженого та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи з названих вимог закону суд призначив ОСОБА_2 покарання у розмірі 9 років позбавлення волі. Обґрунтовуючи таке рішення суд послався на те, що підсудний визнав вину у вчиненні злочинів, сприяв у їх розкритті, позитивно характеризується за місцем проживання, раніше не судимий, враховано також відсутність обставин які обтяжують покарання.

Наведене дало підстави для призначення винному покарання, яке за своїм розміром близьке до мінімального.

Викладене спростовує доводи касаційної скарги захисника про суворість призначеного засудженому покарання, оскільки усі обставини та позитивні дані про особу ОСОБА_2 на які посилається захисник, враховано місцевим судом.

Разом із тим, як убачається з вироку суду, враховано, що засуджений вчинив декілька розбійних нападів, заволодів ювелірними виробами та грошовими коштами в особливо великому розмірі.

Завдану злочинними діями шкоду не відшкодовано.

Виходячи із характеру та ступеню тяжкості вчинених злочинів, два із яких класифіковано за ст. 12 КК України, як особливо тяжкі, суд призначив засудженому покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та остаточно визначив покарання в межах санкції ч. 4 ст. 187 КК України.

Вирок місцевого суду з підстав невідповідності призначеного покарання вимогам закону переглядався судом апеляційної інстанції, ухвала якого відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.

За відсутності передбачених ст.ст. 372, 398 КПК України 1960 року, підстав для зміни судових рішень, касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає.

Виходячи з викладеного, керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року п. п. 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів,

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 14 лютого 2014 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.