Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

судді доповідача Орлянської В.І.,

суддів: Лагнюка М.М., Тельнікової І.Г.,

розглянувши касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 на вирок Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 30 жовтня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 24 грудня 2014 року,

Зазначеним вироком засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку м. Маріуполя Донецької області, громадянку України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимої,

за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 204 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання для її виготовлення.

Згідно вироку суду ОСОБА_1 визнано винною та засуджено за те, що, не будучи зареєстрованою як суб'єкт підприємницької діяльності погодившись на пропозицію ОСОБА_2 займатися незаконним збутом алкогольних напоїв, достовірно знаючи, що на них відсутні сертифікати якості і товарні накладні та розуміючи, що він пропонує вчинити злочин, у період з червня 2014 року по 01 серпня 2014 року, за попередньою змовою з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які також не зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, у торгівельному об'єкті " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", який розташований у АДРЕСА_2, де вона працювала на посаді реалізатора, здійснювала незаконний збут алкогольних напоїв, які виготовлював та транспортував їй ОСОБА_2

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 04 грудня 2014 року вищезазначений вирок суду залишений без змін.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації її дій за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 204 КК України в касаційному порядку засудженою не оспорюються.

Що стосується доводів засудженої про те, що при призначенні їй покарання судом не враховано її матеріальний стан, а також що на її утриманні знаходиться неповнолітня дитина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3,то вони є необґрунтованими.

Виходячи з положень ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненного злочину.

Обираючи ОСОБА_1 покарання суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, дані про особу, яка офіційно не працююча, раніше не судима, одружена, має на утриманні неповнолітню дитину.

Саме зазначені обставини стали підставою для призначення ОСОБА_1 покарання у межах мінімального його розміру, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 204 КК України, з чим погоджується і колегія суддів, та вважає, що переконливих доводів про необхідність призначення засудженій менш суворого покарання із застосуванням ст. 69 КК України, у касаційній скарзі не наведено.

Доводи засудженої щодо суворості призначеного їй покарання, належно перевірені апеляційним судом, на них дано обґрунтовані відповіді. ухвала суду належним чином вмотивована, та відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

У касаційній скарзі не наведено доводів щодо наявності істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування кримінального закону, а тому з мотивів, наведених у ній, підстав для скасування оскаржуваних судових рішень колегія суддів не вбачає.

Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на вирок Іллічівського міськрайонного суду м. Маріуполя Донецької області від 30 жовтня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 24 грудня 2014 року щодо неї.

Ухвала оскарженню не підлягає.