Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представника позивача - Халеміна М.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014

та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2014

у справі № 804/15257/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпрометиз"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

за участю третьої особи - Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Публічне акціонерне товариство "Дніпрометиз" звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 02.08.2013 № 0000082210, № 0000092220 та № 0000102220.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2014, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ "Дніпрометиз" з питань дотримання вимог податкового законодавства України при взаємовідносинах з ТОВ "Укрспецбуд АВ" за період з 01.04 по 31.12.2012, складено акт № 71/22.2-05393145 від 26.07.2013, в якому зафіксовано порушення: п. п. 138.2, 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 855 846 грн.; п. п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту на 1 101 702 грн., що призвело до порушення п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме: завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за період з 01.04 по 31.12.2012 на загальну суму 1 101 702 грн.; абз. "а" п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню за період з 01.04 по 31.12.2012 на 902 740 грн., в т.ч.: червень 2013 року на суму 286 683 грн., липень 2013 року - 134 376 грн., серпень 2013 року - 119 192 грн., вересень 2013 року - 43 669 грн., листопад 2013 року - 318 820 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 02.08.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000082210 про нарахування суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 069 807,50 грн., в т.ч.: 855 846 грн. основного платежу та 213 961,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000092220 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 902 740 грн. та, у зв'язку з проведеним відшкодуванням у сумі 902 740 грн., нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 225 685 грн.;

- № 0000102220 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 198 962 грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки, викладені в акті перевірки, згідно з якими угоди, укладені ПАТ "Дніпрометиз" з ТОВ "Укрспецбуд АВ", не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, в результаті чого підприємством у періоді, що перевірявся, було занижено податок на прибуток у розмірі 855 846 грн., завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 902 740 грн., завищено від'ємне значення суми податку на додану вартість за грудень 2012 року у розмірі 198 962 грн.

В основу таких висновків було покладено акти ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Укрспецбуд АВ" в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинам з платником податків ТОВ "ВК Віконні системи" за квітень-листопад 2012 року" № 179/221/34366080 від 28.01.2013 та "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Укрспецбуд АВ" з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Аркадабуд АВ" і ТОВ "Діксі Буд" за грудень 2012 року" № 834/224/34366080 від 25.04.2013, якими встановлено відсутність реального здійснення підприємством фінансово-господарських операцій.

Матеріалами справи встановлено, що між ПАТ "Дніпрометиз" (замовник) і ТОВ "Укрспецбуд АВ" (підрядник) було укладено договір підряду № 773/11 від 14.06.2011, за умовами якого підрядник за завданням замовника зобов'язується на свій ризик виконати роботи з використанням своїх матеріалів і конструкцій та/або матеріалів і конструкцій замовника чи придбаних за вказівкою останнього, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи.

До зазначеного договору між ПАТ "Дніпрометиз" і ТОВ "Укрспецбуд АВ" було укладено додаткову угоду б/н від 14.06.2011 про забезпечення підрядником вимог охорони праці, промислової безпеки, пожежної безпеки та охорони навколишнього середовища при здійсненні підрядних робіт, а також додаткову угоду № 1 від 30.12.2011, якою продовжено строк дії договору підряду.

На виконання умов договору підряду № 773/11 від 14.06.2011, згідно відповідних специфікацій, ТОВ "Укрспецбуд АВ" виконало для ПАТ "Дніпрометиз" ремонтно-будівельні роботи, а саме: зовнішнє оздоблення та утеплення фасаду будівлі, улаштування системи вентиляції, в т.ч. підготовчі роботи з кондиціювання, ремонт водопровідних та каналізаційних систем, улаштування електричних систем, в т.ч. блискавкозахист, електроосвітлення, виконання внутрішніх оздоблювальних робіт, тощо.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що факт здійснення господарських операцій ПАТ "Дніпрометиз" з ТОВ "Укрспецбуд АВ" підтверджується належними та достатніми первинними документами бухгалтерського обліку.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 зазначеного Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Згідно з п. 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до положень п. п. 201.1, 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з виконання робіт, що призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника (замовника), у межах господарської діяльності, за відсутності з боку такого платника порушення вимог наведених норм при формуванні податкового кредиту, підстави для позбавлення останнього права на податковий кредит відсутні.

Платник податку (замовник), який дотримався вимог закону щодо формування податкового кредиту не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентами його постачальника вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності, виконання податкових зобов'язань тощо і в подальшому зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит. У разі коли виконавець чи його контрагенти допустили порушення вимог законодавства при веденні фінансово-господарської діяльності, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них, адже законами іншого не передбачено.

Таким чином, за встановлення в судовому порядку фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом - ТОВ "Укрспецбуд АВ", що підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку є правомірним формування позивачем податкового кредиту, а також віднесення суми витрат до складу витрат по взаємовідносинах з вищевказаним контрагентом та помилковість висновків акту перевірки про завищення позивачем від'ємного значення суми податку на додану вартість, прийняття спірних податкових повідомлень-рішень є безпідставним.

Слід також зазначити, що акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента не є джерелом отримання податкової інформації, яка згідно положень ст. 83 Податкового кодексу України визначена в якості підстави для висновків посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок вказаного контрагента не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства платником податку.

Відповідно до п. п. 200.1, 200.2, 200.3, пп. "а" п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

З урахуванням викладеного, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що підтверджується дослідженими судами доказами. При цьому будь-які порушення контрагентом вимог податкового законодавства стосовно податку на додану вартість не впливають на право платника податку - замовника отримати бюджетне відшкодування, за умови дотримання останнім цих вимог.

За наведених обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2014 залишити без змін.

ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .