Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Галичбудмонтаж"

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015

у справі № 813/451/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Галичбудмонтаж"

до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.02.2014 адміністративний позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015 скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.02.2014 та прийнято нову, якою у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної зі сторін, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження, у відповідності до п.2 ч.1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Галичбудмонтаж" з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні взаєморозрахунків з ТОВ "Ейс констракшен менеджмент" та ТОВ "Лідерком" за весь період здійснення взаєморозрахунків, за результатами якої складено акт від 23.12.2013 № 559/22-8031291285, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1 та п. 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість за 4 квартал 2011 року на суму 58650,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.01.2014 № 0000012202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 73313,00 грн., у тому числі 58650,00 грн. - основний платіж та 14663,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Скасовуючи вказане податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Ейс констракшен менеджмент", ТОВ "Лідерком" підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які були надані податковому органу під час перевірки.

Суд апеляційної інстанції не погодився з наведеними висновками суду першої інстанції, зазначивши, що наявність лише наданих позивачем документів, без фактичного здійснення господарської операції, не може бути підставою для включення відповідних сум до складу податкового кредиту, а тому правильним є висновок податкового органу про протиправність формування ТОВ "Галичбудмонтаж" податкового кредиту за перевіряємий період.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Матеріали справи свідчать, що 02.12.2011 між позивачем (покупець) та ТОВ "Ейс констракшен менеджмент" (постачальник) було укладено договір №12, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується постачати і передавати у власність покупця будівельні матеріали, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати оплату за нього на умовах даного договору. Ціни на товар погоджуються сторонами та зазначаються в накладних. (п.2.2 договору). Відповідно до п.3.3 договору, поставка здійснюється постачальником на склад покупця власним транспортом постачальника та за його рахунок. Відповідно до п.3.4 договору, перехід права власності на поставлену партію товару відбувається в момент його отримання покупцем та підписання ним накладної.

05.12.2011 між позивачем (замовник) та ТОВ "Лідерком" (виконавець) укладено договір підряду на виконання будівельно-монтажних робіт. Відповідно до п.2.1 договору, замовник приймає від виконавця виконані роботи передбачені п.1.1 договору з підписанням акта і довідки про виконані роботи не пізніше трьох днів після їх одержання. 28.12.2011 сторонами укладено додаткову угоду, якою узгоджено суму договору.

На підтвердження реальності здійснення вказаних господарських операцій з контрагентами - ТОВ "Лідерком" та ТОВ "Ейс констракшен менеджмент", позивачем були надані копії первинних документів, зокрема, видаткових накладних, виписок банку, податкових накладних, бухгалтерські довідки.

В матеріалах справи наявні копії ліцензій серії АЕ № 180900 та серії АВ № 369905, видані позивачу на здійснення господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури та будівельної діяльності за переліком згідно з додатком, які охоплюють періоди діяльності з 28.11.2007 по 28.11.2012 та з 11.12.2012 по 11.12.2017.

Разом з тим, як вбачається з акта перевірки, відповідачем було використано акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, згідно яких було встановлено, що ТОВ "Ейс констракшен менеджмент" та ТОВ "Лідерком" власних виробничих потужностей та трудових ресурсів не мають, що виключає можливість виконання взятих на себе зобов'язань згідно договорів, укладених з позивачем. У провадженні Головного слідчого управління Міністерства доходів та зборів України перебуває кримінальне провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 215 КК України. У ході досудового розслідування встановлено, що протягом 2010-2013 років на території Львівської області та м. Києва діяла група осіб, яка організувала злочинну схему незаконної діяльності щодо сприяння підприємствам в мінімізації ними податкових зобов'язань. Для функціонування зазначеної схеми було створено ряд фіктивних підприємств. Згідно протоколу допиту, директор цього підприємства ОСОБА_2 пояснив, що ТОВ "Ейс констракшен менеджмент" ним зареєстроване за винагороду, жодної діяльності від імені цього підприємства не здійснював, інколи підписував первинні документи, які приносила йому особа на ім'я Петро. Директор ТОВ "Лідерком" - ОСОБА_3 під час його допиту пояснив, що вказане підприємство він зареєстрував за винагороду без мети здійснення господарської діяльності. Фактичної господарської діяльності не провадив, будь-яких робіт, послуг, товарів нікому не поставляв та ні від кого не отримував.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. А тому, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

В даному випадку, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а саме: можливостей контрагентів позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні отриманого товару (послуг), не досліджено руху активів у процесі здійснення господарських операцій, з відповідним документальним підтвердженням.

Крім того, за необхідності судам слід поставити питання про проведення експертного дослідження на предмет наявності чи відсутності ознак підроблення підпису директором ТОВ "Ейс констракшен менеджмент" - ОСОБА_2 та директором ТОВ "Лідерком" - ОСОБА_3 в договорах та податкових накладних, оскільки встановлення даної обставини має важливе значення для правильного вирішення даної справи, зокрема, щодо правомірності включення позивачем сум до складу податкового кредиту, на підставі вказаних податкових накладних.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

При новому розгляді, слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам справи, з урахуванням чого встановити правомірність прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Галичбудмонтаж" задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.02.2014 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.