Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.

суддів Заїки М.М.

Загороднього А.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області та Державної виконавчої служби України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної виконавчої служби України, Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності неправомірною, стягнення матеріальної та моральної шкоди,

У липні 2014 року ОСОБА_2 звернулась до Державної виконавчої служби України, Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності неправомірною, стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2015 року, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 1045,40 грн. та розмір трьох відсотків річних за 208 днів в сумі 147,40 грн., а всього 1192,80 грн., шляхом списання коштів зі спеціального рахунку Державної казначейської служби України для відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

У касаційних скаргах Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області та Державна виконавча служба України, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши доводи касаційних скарг, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що постановою Апеляційного суду Одеської області від 06 червня 2007 року по справі № 2-а-73/2006 позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними та відшкодування матеріальної і моральної шкоди задоволено частково та стягнуто з Державного бюджету України на її користь матеріальну шкоду у розмірі 7622,03 грн., моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн.

10 жовтня 2007 року Суворовським районним судом м. Одеси видано виконавчий лист по справі № 2-А-73/06 про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача матеріальної шкоди у розмірі 7622,03 грн., моральної шкоди у розмірі 1000 грн., а всього 8622,03 грн., на підставі якого відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було відкрито виконавче провадження (постанова від 25 березня 2008 року).

Листами від 26 березня 2008 року № М-10431/25/1 та від 28 травня 2008 року № 25-50-141-405/1 Державному казначейству України направлені для виконання копія постанови про відкриття виконавчого провадження № 6859773 та платіжні вимоги №№ 141/1, 166/1, 307/1, 311/1, 321/1, 340/1, 342/1, 343/1, 344/1, 345/1, 347/1, 348/1, 349/1, 365/1, 369/1, 379/1, 383/1, 405/1, проте Державне казначейство України повернуло вимогу державного виконавця без виконання, оскільки бюджетне призначення на відшкодування шкоди, завданої державною виконавчою службою Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) не передбачені, відповідні рахунки відсутні, що унеможливлює виконання судового рішення.

Постановою про повернення виконавчого документа стягувачеві від 27 червня 2008 року виконавчий лист № 2-А-73/06, виданий Суворовським районним судом м. Одеси 10 жовтня 2007 року, повернено стягувачу та роз'яснено, що виконавчий документ може бути повторно пред'явлений для виконання в строк до 27 червня 2011 року.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2010 року вищезазначена постанова про повернення виконавчого документа скасована, виконавчу службу Міністерства юстиції України зобов'язано відновити виконавче провадження по виконанню виконавчого листа № 2-А-73/06, виданого 10 жовтня 2007 року Суворовським районним судом м. Одеси.

19 вересня 2012 року на підставі постанови Одеського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року по справі № 2а/1570/1125/2011, відновлено виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-А-73/06 виданого Суворовським районним судом м. Одеси 10 жовтня 2007 року про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача матеріальної шкоди у розмірі 7622,03 грн., моральної шкоди у розмірі 1000 грн., а всього 8622,03 грн.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2014 року по справі № 815/952/13-а позов ОСОБА_2 задоволено, визнано дії державного виконавця Державної виконавчої служби України, пов'язані з винесенням постанови про повернення виконавчого документу від 23 січня 2013 року неправомірними; визнано постанову державного виконавця Державної виконавчої служби України про повернення виконавчого документа від 23 січня 2013 року незаконною; зобов'язано відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України вчинити дії по виконанню постанови Апеляційного суду Одеської області від 06 липня 2007 року за виконавчим листом № 2-а-73/0, виданим Суворовським районним судом м. Одеси від 10 жовтня 2007 року.

На виконання вказаної постанови Одеським окружним адміністративним судом 25 квітня 2014 року виданий виконавчий лист №815/952/13-а, на підставі якого 26 червня 2014 року боржник за ВП № 6859773 виконав рішення.

Таким чином рішення, яке було винесене 06 червня 2007 року фактично було виконане лише 26 червня 2014 року. Несвоєчасне виконання боржником судового рішення про виплату грошових коштів та не вчинення виконавчою службою необхідних дій для виконання вказаного рішення і стало підставою для звернення ОСОБА_2 з позовом.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову суди попередніх інстанцій виходили з того, що Державною виконавчою службою України було протиправно не виконано рішення Апеляційного суду Одеської області від 06 червня 2007 року, а тому позовні вимоги в частині інфляційного збільшення суми боргу та стягнення трьох відсотків річних підлягають задоволенню.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій не було враховано, що в частині стягнення на користь позивача трьох відсотків річних з неотриманої суми, спірні відносини виникли не з договірних правовідносин, а тому норми Цивільного кодексу України (435-15) в частині застосування відповідальності за порушення грошового зобов'язання застосуванню не підлягають.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02 червня 2015 року № 2034/2034-а-3665/11.

Колегія суддів зазначає, що вказаним обставинам суди попередніх інстанцій належної правової оцінки не надали, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвалені у даній справі судові рішення названим вимогам процесуального закону не відповідають.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій під час прийняття рішення по суті спору у даній справі було порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, рішення у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області та Державної виконавчої служби України - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної виконавчої служби України, Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності неправомірною, стягнення матеріальної та моральної шкоди - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

ухвала оскарженню не підлягає.