Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Бухтіярової І.О.,

Голубєвої Г.К.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року у справі № 826/17175/13-а за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ),

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

У жовтні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ № 0000381701 від 3.09.2013 року щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб.

Зазначила, що твердження податкового органу про працевлаштування нею фізичних осіб, зазначених у акті перевірки не відповідає дійсності, оскільки заробітна плата зазначеним фізичним особам не сплачувалась, тому відсутні підстави для подання звітності та сплати податків і внесків.

25 листопада 2013 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва позов задоволено.

Податкове повідомлення-рішення ДПІ № 0000381701 від 3.09.2013 року визнане протиправним та скасоване.

Задовольняючи позов, суд зазначив, що податковим органом не була доведена правомірність своїх дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення жодними належними та допустимими доказами.

15 травня 2014 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 листопада 2013 року скасована, у задоволенні позову відмовлено.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва, посилаючись на порушення апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, з 12.08.2013 року ДПІ була здійснена фактична перевірка масажного салону на травах "Натура" щодо дотримання ОСОБА_2 вимог чинного трудового та податкового законодавства України, за наслідками якої 19.08.2013 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що ОСОБА_2 у порушення вимог ст.,ст. 21, 26, 48 Кодексу законів про працю України, пп. 14.1.54, 14.1.56 п. 14.1 ст. 14, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169, п. 171.1 ст. 171, п. 176.2 (а) ст. 176 Податкового кодексу України занижений податок на доходи фізичних осіб, у розмірі 18 900,00 грн.

3 вересня 2013 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000381701щодо збільшення ОСОБА_2 грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, у розмірі 24 135,00 грн.

Колегія суддів вважає висновок апеляційного адміністративного суду про відмову у задоволенні позову обґрунтованим з таких підстав.

Відповідно до пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України доходом з джерелом його походження з України є будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору;

Згідно з пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Підпунктом 164.1.2 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування з податку на доходи фізичних осіб є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу на суми податкової знижки такого звітного року. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного місяця.

Відповідно до п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування/гримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Згідно з п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України визначено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладання штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідно до п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України неподання, подання з порушенням строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 грн.

Суди встановили, що згідно податкової звітності ОСОБА_2 праця найманих працівників нею не використовувалась, розрахунки за формою 1ДФ не надавались.

Під час перевірки ДПІ було встановлене використання ОСОБА_2 праці 3-ох найманих працівників: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

На підтвердження даного факту працівниками податкового органу від зазначених осіб були отримані письмові пояснення, якими підтверджено те, що ОСОБА_3 працював в масажному салоні "Натура" на посаді масажиста з листопада 2011 року, його заробітна плата становила 4 000,00 грн. на місяць. ОСОБА_5 працював на посаді масажиста з грудня 2012 року із заробітною платою 4 500,00 грн. на місяць, ОСОБА_4 - на посаді адміністратора з червня 2013 року із заробітною платою 3 000,00 грн. на місяць. Трудові угоди з цими особами не укладалися.

Апеляційний суд правильно зазначив, що окружний суд задовольняючи позов не прийняв до уваги те, що ОСОБА_2 не надала докази про працевлаштування зазначених осіб: наказів про прийняття зазначених осіб на роботу, трудових угод, копій трудових книжок, відомостей про виплату заробітної плати або ж її перерахування на банківські рахунки вказаних осіб, податкової звітності з ПДФО, інших звітних документів, з яких би вбачалось нарахування зазначеним особам заробітної плати та утримання податку.

Відповідно до відповіді прокуратури Голосіївського району м. Києва стосовно ОСОБА_2 порушене кримінальне провадження за ст. 172 Кримінального кодексу України у зв'язку з порушенням законодавства про працю. Встановлено, що протягом 2013 року виплачувалась заробітна плата найманим працівникам без сплати обов'язкових платежів та відрахувань до бюджету.

Апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що ОСОБА_2 у порушення вимог Кодексу законів про працю України (322-08) та Податкового кодексу України (2755-17) був занижений податок на доходи фізичних осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що постанова апеляційного адміністративного суду ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для її скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.