Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мороза М.А., суддів Крижановського В.Я., Чуйко О.Г., за участю: прокурора Парусова А.М., засудженого ОСОБА_5, захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7

розглянула в судовому засіданні 15 грудня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_5 та заступника прокурора Дніпропетровської області на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2011 року.

Цим вироком, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду,

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України на 6 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.

ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він у 30 квітня 2009 року о 20 год. 40 хв., керуючи у стані алкогольного спяніння автомобілем «БМВ-7301», рухаючись по Полтавському шосе у м. Дніпропетровську, наблизившись до неврегульованого пішохідного переходу, порушив вимоги п.п. 2.9, 18.1 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , не надав дорогу пішоходам та допустив наїзд на потерпілих ОСОБА_8 та Акті, які від отриманих тяжких тілесних ушкоджень померли на місці ДТП.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 посилається на неправильне застосування судом кримінального закону. Стверджує, що не мав можливості визначити місце ДТП як пішохідний перехід, а також завчасно виявити пішоходів на даній ділянці дороги. Указує, що докази його винуватості, зокрема, висновки основної та додаткової судової автотехнічної експертиз, показання свідків-очевидців події суперечливі. Зазначає, що судом істотно порушено кримінально-процесуальний закон, зокрема, його не вчасно ознайомлено з постановою про призначення автотехнічної експертизи, що позбавило його прав, передбачених ст. 197 КПК України. Вважає, що судом не вжито всіх заходів щодо всебічного, повного та обєктивного дослідження обставин справи. Просить скасувати судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд у звязку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок мякості.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_5 та захисників ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на підтримання касаційної скарги засудженого, думку прокурора на підтримання касаційної скарги прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.

Відповідно до положень ст. 64 КПК України при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню: 1) подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину); 2) винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину; 3) обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, характеризують особу обвинуваченого, пом'якшують та обтяжують покарання; 4) характер і розмір шкоди, завданої злочином.

З матеріалів справи убачається, що досудовим слідством не в повному обсязі досліджені деякі конкретні обставини вчинення ОСОБА_5 злочину, зясув ання яких має важливе значення для встановлення істини у справі.

Так, досудовим слідством та судом на порушення вимог КПК України (1001-05) не встановлено конкретне місце вчинення злочину, чи знаходиться воно в зоні дії дорожніх знаків неврегульованого пішохідного переходу 5.35.1-5.35.2.

Згідно з протоколу огляду місця події та п. 6 висновку додаткової автотехнічної експертизи за № 70/27-690а від 23.11.2009 року визначити конкретне місце наїзду відносно межі проїзної частини експертним шляхом не виявилось можливим, оскільки зафіксована на схемі ДТП і в матеріалах справи інформація не містить явних ознак місця наїзду (т. 2 а.с. 58).

Висновки досудового слідства та суду не містять остаточної відповіді на питання щодо швидкості руху керованого ОСОБА_5 транспортного засобу. Так, за його показаннями швидкість складала приблизно 70 км/год, за показаннями свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_10 не менше 130 км/год, даними висновків додаткової автотехнічної експертизи за № 70/27-690а від 23.11.2009 року 102,8 км/год. При цьому при наданні відповідей на інші питання експерт при проведенні вказаної експертизи виходив зі швидкості руху за показаннями свідків ОСОБА_10 120 - 130 км/год.

Не дослідженим також залишилось питання щодо обладнання переходу у відповідності до вимог закону дорожніми знаками, розміткою «зебра» та необхідним освітленням. Так, не виконаним є доручення суду слідчому від 29.08.2008 року про виїмку на телеканалі НТН сюжету про ДТП, на якому могло бути відображено місце наїзду, наявність знаків, розмітки.

Відповідно до Додатку 4 до Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) інформаційно-вказівний дорожній знак 5.35.1 «пішохідний перехід» встановлюється праворуч від дороги на ближній межі переходу, а знак 5.35.2 «пішохідний перехід» - ліворуч від дороги на дальній межі переходу. З протоколу огляду місця події вбачається, що знаки неврегульованого пішохідного переходу на місці ДТП встановлені за 13 м до переходу за огорожею на рівні опор освітлення (т. 1 а.с. 8). В Акті обстеження місця ДТП ( т. 1 а.с. 172) комісією дано вказівку «нанести дорожню розмітку, привести засоби освітлювання до норми», що дає підстави вважати, що дана ділянка дороги - пішохідний перехід була обладнана з порушенням вимог закону.

Згідно з п. 1 висновків додаткової автотехнічної експертизи за № 70/27-690а від 23.11.2009 року дослідження питання про відповідності обладнання пішохідного переходу одним знаком 5.35.1 вимогам безпеки дорожнього руху виходить за межі компетенції експерта-автотехніка і може бути вирішено під час проведення експертизи стану доріг та дорожніх умов (т. 2 а.с. 58). Однак, ця експертиза не була призначена та проведена.

Показання свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_10, з урахуванням яких були проведені автотехнічні експертизи, протягом досудового та судового слідства суперечливі, та їм не дана належна оцінка. Відтворення обстановки та обставин події із ОСОБА_5 з невідомих причин не проводилось, хоча проведення цієї слідчої дії дало б можливість уточнити місце наїзду.

ОСОБА_5 на досудовому слідстві та у суді давав послідовні показання про те, що рухався у темну пору доби, при обмеженій оглядовості, пішохідний перехід був не освітлений, лінії горизонтальної розмітки переходу - напівстерті, дорожній знак 5.35.2 - відсутній, а тому він не мав можливості своєчасно виявити перехід і пішоходів та діяти відповідно до вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) .

Зазначені обставини потребують належної перевірки й розвязання існуючих суперечностей оперативно-слідчим шляхом.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судові рішення щодо ОСОБА_5 підлягають скасуванню, а справа - поверненню на нове розслідування для усунення зазначених недоліків, оскільки вони не можуть бути усунуті у судовому засіданні. Під час нового розслідування слід урахувати зазначене у даній ухвалі, належним чином перевірити доводи, наведені у касаційній скарзі засудженого і в залежності від установленого прийняти рішення, яке б відповідало вимогам закону.

Що стосується порушеного прокурором питання про мякість призначеного ОСОБА_5 покарання, то переконливих доводів на обґрунтування невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого у касаційній скарзі прокурора не наведено.

Керуючись ст.ст. 394 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_5 та прокурора задовольнити частково.

Вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2011 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на нове розслідування.