Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Шилової Т.С.,

суддів: Марчук Н.О., Матієк Т.В.,

за участю прокурора Вергізової Л.А.,

розглянула в судовому засіданні 13 грудня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 5 травня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 6 липня 2011 року.

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 382 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням на нього обов’язків, передбачених пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він, будучи директором ТОВ "Транспорт", достовірно знаючи про ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 19 березня 2009 року, яка вступила в законну силу, а також будучи попередженим працівниками Саксаганського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції в силу ч. 4 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" про те, що після накладення арешту на грошові кошти підприємства йому заборонено відкривати нові рахунки в банках або інших фінансових установах, 7 липня 2009 року умисно, діючи в інтересах свого підприємства, уклав договір банківського рахунку на комплексне обслуговування в КФ ПАТ КБ "ПриватБанк", чим перешкодив виконанню ухвали суду.

У касаційній скарзі засуджений просив скасувати судові рішення як незаконні та закрити справу щодо нього на підставі п. 2 ст. 6 КПК України. Свої вимоги засуджений мотивував тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та зібраним доказам по справі, а апеляційний суд формально розглянув його апеляцію, не спростувавши всіх зазначених у ній доводів.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який частково підтримав подану скаргу та просив направити справу на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, які містила касаційна скарга, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Судом апеляційної інстанції справа розглянута з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Відповідно до статей 362 і 365 КПК України суд апеляційної інстанції зобов’язаний перевірити усі доводи апеляцій, у тому числі якщо для того є підстави – і шляхом проведення судового слідства. Усі доводи, що містяться в апеляціях, мають бути ретельно вивчені, проаналізовані з урахуванням наявних у справі та додатково поданих матеріалів з тим, щоб жодний довід не залишився нерозглянутим.

Згідно зі ст. 377 КПК України у своїй ухвалі суд апеляційної інстанції зобов’язаний навести докладні мотиви прийнятого рішення, і, якщо апеляція залишається без задоволення, зазначити підстави, через які її визнано необґрунтованою, а доводи апелянта – безпідставними.

Як убачається з матеріалів справи, на вирок Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 5 травня 2011 року засудженим ОСОБА_1 було подано апеляцію.

Зокрема, засуджений, не погоджуючись з вироком, просив його скасувати та постановити виправдувальний вирок, вказуючи на відсутність в його діяннях складу злочину. Свої вимоги засуджений мотивував тим, що суд не вірно дав оцінку ухвалі районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 19 березня 2009 року, якою не покладались на нього, як на директора підприємства обов’язки з виконання або невиконання будь-яких дій.

Апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку в своїй ухвалі зазначених доводів апеляції засудженого не навів, їх не перевірив і не спростував.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що ухвала апеляційного суду постановлена з істотним порушенням КПК України (1001-05) , а тому підлягає скасуванню, кримінальна справа – направленню на новий апеляційний розгляд.

Під час нового апеляційного розгляду апеляційному суду належить перевірити усі доводи апеляції засудженого, а також інші доводи, викладені у його касаційній скарзі, та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 6 липня 2011 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.