5-4151к11 Про умисне нанесення тяжких тілесних ушкоджень,скоєне у стані алкогольного сп'яніння - 13.12.2011 Прийняття

розглянула в судовому засіданні 13 грудня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженої ОСОБА_3, потерпілої ОСОБА_4 та засудженої ОСОБА_3 на вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 6 вересня 2011 року.

Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 травня 2011 року

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України, не судиму,

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, за ч. 4 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на неї обов’язків, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

6 вересня 2011 року Апеляційний суд Чернігівської області за апеляціями потерпілої, представника потерпілої та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, скасував вказаний вирок в частині призначеного покарання та розв’язання цивільних позовів і постановив свій вирок, за яким ОСОБА_3 призначив покарання за ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років, за ч. 4 ст. 296 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначив покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Стягнув з ОСОБА_3 на користь : потерпілої ОСОБА_4 50 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, Чернігівського обласного бюджету 2 902 грн. 65 коп. і міського бюджету м. Чернігова 1 163 грн. 70 коп. у рахунок відшкодування витрат, пов’язаних зі стаціонарним лікуванням потерпілої.

У решті вирок місцевого суду залишив без зміни.

ОСОБА_3 визнана винною в тому, що вона 23 серпня 2010 року приблизно о 02 год. 00 хв., знаходячись у стані алкогольного сп’яніння в нічному клубі "Брюссель" у м. Чернігові, безпричинно, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, розбила келих об барну стійку, чим спеціально пристосувала його для нанесення тілесних ушкоджень, після чого умисно нанесла ОСОБА_4 розбитим келихом один удар в ліву область обличчя, спричинивши їй тілесні ушкодження, що непоправно знівечили обличчя потерпілої.

Потерпіла ОСОБА_4 у касаційній скарзі просила змінити вирок апеляційного суду та звільнити засуджену від відбування призначеного покарання з випробуванням, посилаючись на повне відшкодування заподіяних збитків та тяжке сімейне становище ОСОБА_3

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженої ОСОБА_3 порушив питання про зміну вироку апеляційного суду через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі засудженої внаслідок суворості, шляхом застосування до засудженої положень ст. 75 КК України. Свої вимоги захисник ОСОБА_1 мотивував тим, що апеляційний суд призначив його підзахисній надмірно суворе покарання, не врахувавши в достатній мірі всіх пом’якшуючих обставин та даних про особу засудженої, крім того, безпідставно збільшив розмір відшкодування моральної шкоди, який він просив зменшити до 20 000 грн.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_3 просила змінити вирок апеляційного суду, звільнити її на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком, посилаючись на те, що апеляційним судом не враховано, що вона щиро розкаялась у вчиненому, неодноразово вибачалась перед потерпілою, повністю відшкодувала завдану потерпілій шкоду, сама виховує неповнолітню дитину, має батьків пенсійного віку.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підтримання поданих скарг, пояснення прокурора із запереченнями проти скарг, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, які містили касаційні скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга захисника підлягає частковому задоволенню, а скарги потерпілої та засудженої – задоволенню в повному обсязі на таких підставах.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, за які її засуджено, відповідають фактичним обставинам справи, обґрунтовані сукупністю розглянутих у судовому засіданні і наведених у вироку доказів. Ці висновки суду в касаційних скаргах не оспорюються.

Дії ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ч.1 ст. 121, ч. 4 ст. 296 КК України.

При призначенні ОСОБА_3 покарання апеляційним судом враховані характер і ступінь тяжкості вчинених нею злочинів, обставини, що пом’якшують покарання, а саме: добровільне часткове відшкодування матеріальної шкоди, обставину, що обтяжує покарання – вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння, а також дані про її особу, те, що вона вперше притягувалась до кримінальної відповідальності, мала неповнолітню дитину, позитивно характеризувалась.

Разом із цим колегія суддів приходить до висновку, що пом’якшуючі покарання обставини ( щире каяття, повне відшкодування заподіяних збитків), дані про особу засудженої ( наявність на утриманні неповнолітньої дитини, яку виховує самостійно, батьків пенсійного віку, позитивні характеристики) та думка потерпілої, висловлена в касаційній скарзі, дають підстави вважати, що виправлення засудженої та попередження нових злочинів можливо досягти без ізоляції її від суспільства, але в умовах здійснення контролю за її поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з покладенням на неї обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

Таким чином, вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_3 підлягає зміні.

Що стосується доводів захисника ОСОБА_1 про безпідставне збільшення апеляційним судом розміру відшкодування моральної шкоди, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими. Оскільки апеляційний суд при постановленні рішення в цій частині врахував характер діяння, яким потерпілій було спричинено фізичний біль і страждання, які вона зазнала у зв’язку із травмуванням, психологічні переживання, що супроводжували її під час уживання заходів для того, щоб через травму не вибитися із життєвої колії, звичайного для неї укладу життя. З урахуванням цих обставин, апеляційний суд правомірно збільшив розмір відшкодування моральної шкоди. З таким рішенням погодилась і засуджена, сплативши потерпілій визначену судом суму компенсації в повному обсязі.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженої ОСОБА_3 задовольнити частково, а касаційні скарги потерпілої ОСОБА_4 та засудженої ОСОБА_3 задовольнити.

Вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 6 вересня 2011 року щодо ОСОБА_3 змінити.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного за вироком від 6 вересня 2011 року покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов’язати ОСОБА_3 в період іспитового строку без дозволу кримінально-виконавчої інспекції не виїжджати за межі України на постійне проживання, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання і роботи та періодично з’являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.