Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні 13 грудня 2011 року у м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 щодо якого застосовані примусові заходи медичного характеру на постанову Ананьївського районного суду Одеської області від 16 грудня 2010 року, ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 31 березня 2011 року.

Зазначеною постановою, залишеною без зміни ухвалою апеляційного суду, до

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судимого,

застосовано примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації в психіатричну установу з посиленим наглядом для обов’язкового проходження лікування.

Згідно вказаної постанови, ОСОБА_6 19 лютого 2010 року в період часу з 10:00 до 18:00, знаходячись в будинку ОСОБА_7, розташованому на АДРЕСА_1, в ході сварки, що виникла між ним і господаркою будинку, умисно з метою вбивства наніс ОСОБА_7 не менше 36 ударів дерев’яною палицею, металевим совком та алюміневою каструлею в область голови, а також кухонним ножем не менше 3 ударів в область шиї і не менше 8 ударів по верхнім кінцівкам. Крім того, він же наніс потерпілій декілька ударів кулаками і ногами в область передпліччя та в лице, спричинивши їй відкриту черепно-мозкову травму, багаточисельні переломи склепіння черепу, контузійні крововиливи в потиличну область, багаточисельні рани голови, від яких ОСОБА_7 померла на місці.

Після здійснення вбивства потерпілої, з метою сховати сліди злочину, ОСОБА_6 підпалив речі в будинку і зник з місця злочину.

У касаційній скарзі захисник просить судові рішення скасувати, а справу щодо ОСОБА_6 закрити. Зазначає про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, відсутність доказів вини ОСОБА_6 у вчиненні вбивства.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи були предметом розгляду суду першої інстанції, правильність яких визнав і суд апеляційної інстанції. Відповідно до ч. 2 ст. 398 КПК України вони перегляду в касаційному порядку не підлягають. Тому при розгляді доводів касаційної скарги колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.

Висновки суду про вчинення ОСОБА_6 суспільно небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 України, ґрунтуються на доказах, яким суд дав належну оцінку та які змістовно навів у постанові.

Про це свідчать показання ОСОБА_6, дані ним на стадії досудового слідства в присутності захисника і лікаря психіатра, де він визнав себе винним в умисному вбивстві. При цьому він повідомив такі деталі скоєного, які могли бути відомі йому, як виконавцю злочинних дій, а саме: описав послідовність і механізм вчинення вбивства, знаряддя злочину. Всі ці обставини знайшли своє повне та об’єктивне підтвердження в ході проведення відповідних слідчих дій, а отримані дані були належним чином закріплені як докази по справі.

В судовому засіданні ОСОБА_6 змінив свої показання і почав стверджувати, що ОСОБА_7 не вбивав, що було того дня нічого не пам’ятає, в будинку потерпілої не був і з останньою взагалі не знайомий.

Суд згідно з матеріалами справи перевірив показання ОСОБА_6, з’ясував причини їх зміни і, в результаті ретельного дослідження в сукупності з іншими доказами дав їм належну оцінку й обґрунтовано визнав достовірними ті показання, в яких він визнавав себе винним у скоєному.

Такий висновок суду є обґрунтованим, оскільки ці показання підтверджуються іншими зібраними у справі доказами й узгоджуються з ними. Зокрема, висновками експертиз, показами свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та інших.

Посилання захисника про те, що не може бути доказом по справі висновок молекулярно-генетичної експертизи від 7 травня 2010 року, оскільки в ньому допущена помилка при написанні дати та року народження ОСОБА_6, не заслуговують на увагу.

З матеріалів справи вбачається, що об’єктом дослідження вказаної вище експертизи були саме зразки крові та піднігтьового вмісту засудженого ОСОБА_6 (т. 2, а.с.84, 85). Описка у висновку експерта не може впливати на об’єктивність проведеного дослідження, а отже висновок не може бути визнаний неналежним доказом по справі.

Обґрунтованим є й рішення суду про застосування до ОСОБА_6 примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із посиленим наглядом.

Як убачається з матеріалів справи, щодо ОСОБА_6 на досудовому слідстві було проведено стаціонарну комплексну судово-психіатричну експертизу ( т. 2 а. с. 141-143а), за даними якої ОСОБА_6 на час здійснення інкримінованого йому діяння не страждав хронічними психічними захворюваннями чи тимчасовим психічним розладом, проте мав тяжку розумову відсталість, у зв’язку з чим не міг усвідомлювати свої дії і керувати ними. На даний час ОСОБА_6 має тяжку розумову відсталість, а тому не здатний правильно сприймати обставини, які мають значення по справі, користуватися своїми правами, розуміти їх значення.

Крім того, доводи захисника, аналогічні тим, що викладені в касаційній скарзі, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який з наведенням мотивів спростування, визнав їх неспроможними.

Перевіркою матеріалів справи не виявлено порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

Постанову Ананьївського районного суду Одеської області від 16 грудня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 31 березня 2011 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.