Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мороза М.А.,

суддів Чуйко О.Г., Дембовського С.Г.,

за участю прокурора Саленка І.В., -

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 8 грудня 2011 року справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанції, на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 лютого 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 21 березня 2011 року щодо ОСОБА_1

Як убачається з матеріалів справи, постановою старшого слідчого СВ СУ прокуратури Запорізької області Вініченка А.Ю. від 14 травня 2010 року порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 375 КК України.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 лютого 2011 року задоволено скаргу ОСОБА_1 та скасовано вказану постанову.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 21 березня 2011 року постанову місцевого суду за скаргою ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про перевірку рішень судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на ту обставину, що на момент порушення кримінальної справи у прокурора були наявні приводи і підстави для винесення постанови про її порушення. Крім того, прокурор зазначає, що суд першої інстанції вдався до оцінки доказів по справі, а апеляційним судом не перевірені були належним чином доводи апеляційної скарги. Просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Слідчим у постанові про порушення кримінальної справи зазначено, що 02.11.2007 року суддя Оріхівського районного суду Запорізької області Швайковський А.А. розглянувши позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, виніс рішення, яким визнав право власності ОСОБА_3 на зазначене нерухоме майно. При цьому, суддею порушено вимоги ст. 114 ЦПК України стосовно підсудності, не забезпечено виконання вимог ст. 160 ЦПК України щодо спрямування судового розгляду на забезпечення повного, всебічного та об’єктивного з’ясування обставин справи, винесено рішення про задоволення позовних вимог до осіб, які на час розгляду справи померли. Дане рішення стало підставою для перереєстрації нерухомого майна підприємством технічної інвентаризації, внаслідок чого законні спадкоємці ОСОБА_7 та ОСОБА_8 втратили можливість набути право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Виходячи зі змісту ст.ст. 94- 97, ч. 3 ст. 236-8 КПК України, суд першої інстанції, здійснюючи судовий контроль за законністю порушення кримінальної справи, має перевіряти чи є приводи та підстави, які вказують на ознаки злочину, чи достатньо даних для того, щоб розпочати процедуру досудового слідства та чи немає обставин, передбачених ст. 6 КПК України, які виключають провадження в кримінальній справі.

Як убачається з матеріалів справи, місцевий суд під час розгляду скарги ОСОБА_1 на постанову про порушення кримінальної справи, перевірив наявність приводів та підстав для порушення кримінальної справи, відповідно до ст. 236-8 КПК України належним чином дослідив з цього приводу сукупність матеріалів, на підставі яких було порушено кримінальну справу та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність достатніх даних, які б вказували на наявність ознак складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 375 КК України, оскільки постанова про порушення кримінальної справи слідчого не містить дані того, що прийняте суддею Швайковським А.А. рішення було завідомо неправосудним.

Таким чином, колегія суддів погоджується з рішенням суду, який відповідно до вимог ст. 236-8 КПК України перевіряв достатність та законність даних, які стали підставами для порушення справи.

Апеляційним судом при перевірці матеріалів справи в апеляційному порядку дотримано вимог ст. 377 КПК України та ухвала суду належним чином вмотивована.

Наведені у касаційній скарзі доводи, не спростовують висновків суду щодо незаконності постанови про порушення кримінальної справи і не є достатніми для скасування судових рішень.

За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги прокурора.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів,

постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 лютого 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 21 березня 2011 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.