Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Мороза М.А.,

суддів Чуйко О.Г., Дембовського С.Г.,

за участю прокурора Казнадзея В.В.,

адвоката ОСОБА_1, -

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 8 грудня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженої ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Сумської області від 6 вересня 2011 року.

Вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 30 червня 2011 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, раніше не судиму

засуджено за ч. 3 ст. 149 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є її власністю, крім житла.

ОСОБА_2 засуджено за вчинення злочину за наступних обставин.

Так, 16 липня 2010 року, ОСОБА_2, приїхавши до України з Російської Федерації, переслідуючи мету незаконного збагачення, розпочала пошук потерпілої, яку вона за попередньою змовою з особами, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження, планувала піддавати сексуальній експлуатації на території РФ, при цьому розуміючи, що для цього підійде дівчина з малозабезпеченої сім’ї або така, що потерпає через збіг тяжких особистих чи сімейних обставин, і вирішила підшукувати саме таку особу, використовуючи для досягнення злочинної мети її уразливий стан. Такою виявилася раніше їй добре знайома мешканка с. Шевченкове Конотопського району Сумської області ОСОБА_3

ОСОБА_2 переконала потерпілу виїхати з нею до Московської області РФ, запевнивши останню, що працевлаштує її прибиральницею з гідними умовами праці та оплатою, замовчуючи при цьому про необхідність надання ОСОБА_3 сексуальних послуг, відсутність можливості вибору клієнтів, обмеження її прав і свобод щодо переміщення, вибору місця мешкання, повернення до України у будь-який час та з метою вербування запевнила ОСОБА_3, що та поїде з нею лише на місяць до 29 серпня 2010 року.

27 липня 2010 року ОСОБА_2 в м. Конотопі, з метою сексуальної експлуатації потерпілої на території РФ, придбала собі та ОСОБА_3 квитки на потяг № 118 "Суми-Москва" і цим транспортом з м. Конотопа перемістила потерпілу до м. Москва РФ, де відібрала у неї паспорт громадянки України і наступного дня, 29 липня 2010 року, передала потерпілу для її сексуальної експлуатації особам, справу відносно яких виділено в окреме провадження, і з якими перебувала у змові, які перевезли потерпілу в м. Ногінськ РФ до одноповерхового будинку, і стали утримувати її під пильним наглядом.

Знаходячись вперше на території іншої держави, без будь-яких родинних та дружніх зв’язків, під повним контролем і впливом ОСОБА_2 та її співучасників, внаслідок їх групових злочинних дій, в проміжку часу з 29 липня 2010 року до 5 вересня 2010, а саме 39 днів ОСОБА_3 була позбавлена можливості самостійно пересуватись, не маючи свого паспорта громадянки України, будучи фізично і психологічно зломленою та зґвалтованою одним із спільників ОСОБА_2, була вимушена систематично надавати сексуальні послуги чоловікам – клієнтам в Ногінському районі Московської області в районі автодороги "Волга–1 М-7". За вказаний період ОСОБА_3 примусово експлуатувалася на території Московської області, надавши сексуальні послуги загалом понад 100 клієнтам, отримані гроші за цей час заощадити не могла, тому, що отриманого їй вистачало лише на поточні витрати, проїзд, продукти харчування, одяг.

5 вересня 2010 року потерпіла ОСОБА_3 разом з ОСОБА_2, яка їй придбала квитки на потяг № 117 "Москва-Суми" і повернула їй паспорт громадянки України, приїхала в м. Конотоп. В подальшому, 20 вересня 2010 року, приблизно о 19 годині, в зв’язку з отриманими в сексуальному рабстві душевними та фізичними травмами, переживаючи страждання та жахливі спогади відносно вчинених відносно неї злочинних дій в сексуальному рабстві, до яких вона була піддана ОСОБА_2 та її спільниками, боячись розголосу та сорому по селу, як особисто для неї так і для своєї родини та цивільного чоловіка, що вона працювала повією, будучи як фізично так і морально зґвалтованою, потерпіла ОСОБА_3 за місцем свого мешкання в с. Шевченкове Конотопського району, намагалася покінчити життя самогубством через повішання, та, знаходячись у підвішеному і непритомному стані, була вчасно врятована своїми родичами.

Вироком Апеляційного суду Сумської області від 6 вересня 2011 року скасовано вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 30 червня 2011 року в частині призначеної міри покарання та призначено ОСОБА_2 покарання за ч. 3 ст. 149 КК України у виді 8 років позбавлення волі без конфіскації майна.

У решті вирок щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженої просить скасувати вирок суду апеляційної інстанції та призначити їй покарання із застосуванням ст. 69 КК України. Вказує, що судом не було враховано ті обставини, що ОСОБА_2 має на утриманні трьох малолітніх дітей, її сім’я є багатодітною, одна дитина перебуває на диспансерному обліку у дитячій поліклініці, сама ОСОБА_2 хворіє на гепатит "С", на даний момент дітей утримує матір засудженої, яка є пенсіонеркою.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення скарги, вважаючи її необґрунтованою, захисника, який просив скаргу задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається із справи, висновки суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні нею зазначеного у вироку злочину, зроблені судом на підставі доказів, які, з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, були досліджені і перевірені під час розгляду справи та їм дана належна оцінка.

Посилання у скарзі захисника ОСОБА_1 про невідповідність призначеного ОСОБА_2 покарання даним про її особу, колегія суддів вважає безпідставними.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи, апеляційний суд, скасовуючи вирок суду першої інстанції в частині призначеного засудженій покарання із застосуванням ст. 69 КК України внаслідок м’якості, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що таке покарання призначене ОСОБА_2 всупереч вимог ст. 65 КК України, без належного врахування тяжкості вчиненого злочину та даних про її особу.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідне й достатнє для виправлення винної особи та попередження нових злочинів.

Судом апеляційної інстанції при призначенні покарання ОСОБА_2 враховано ті обставини, що остання вчинила особливо тяжкий злочин, застосування ст. 69 КК України, судом першої інстанції недостатньо вмотивовано, не взято до уваги що ОСОБА_2 вину не визнала, завдану потерпілій шкоду не відшкодувала, наполягала на добровільності дій потерпілої та на відсутність тяжких наслідків для неї, також враховані дані про особу засудженої та пом’якшуючі її відповідальність обставини, на які посилається у скарзі захисник.

Призначене засудженій ОСОБА_2 покарання апеляційним судом є необхідним та достатнім для її виправлення і попередження нових злочинів. Підстав вважати призначене покарання несправедливим внаслідок суворості у колегії суддів немає, а тому касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

вирок Апеляційного суду Сумської області від 6 вересня 2011 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 – без задоволення.