Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Слинька С.С.,

суддів Крижановського В.Я., Кравченка С.І.,

за участю прокурора Казнадзея В.В.,

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 8 грудня 2011 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого, його захисника адвоката ОСОБА_1, представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 – ОСОБА_3 на вирок Апеляційного суду Донецької області від 29 серпня 2011 року, яким

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, в силу ст. 89 КК України не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Згідно з вироком суду ОСОБА_4 30 серпня 2010 року приблизно о 17 годині 00 хвилин, будучи у стані алкогольного сп’яніння, перебуваючи у себе вдома за адресою: АДРЕСА_1, діючи умисно, на грунті зненацька виниклих неприязних відносин зі своїм сином ОСОБА_2, 1994 року народження, у ході сварки, з метою заподіяння сину тілесних ушкоджень, наніс йому три удари руками по обличчю, спричинивши ушкодження м’яких тканин і кровопідтік обличчя, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. Після чого ОСОБА_4 пішов на кухню, де взяв кухонний ніж і умисно наніс ним ОСОБА_2 один удар в область лівої лопатки, спричинивши йому проникаючу колото-різану рану грудної клітки з лівостороннім гемопневмотораксом, яка відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент спричинення.

Вироком колегії суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Донецької області від 29 серпня 2011 року за апеляцією прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, зазначений вирок Єнакієвського районого суду від 24 травня 2011 року щодо ОСОБА_4 у частині призначеного йому покарання скасовано та постановлено новий вирок, за яким за ч. 1 ст. 121 КК України призначено покарання – 5 років позбавлення волі.

У касаційних скаргах:

Засуджений ОСОБА_4 вказує, що апеляційний суд не мав підстав для призначення йому такого суворого покарання і просить з урахуванням усіх пом’якшуючих обставин, які були встановлені судом першої інстанції, змінити вирок апеляційного суду та призначити йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України;

Захисник засудженого вказує на те, що апеляційний суд не надав об’єктивної оцінки відношенню ОСОБА_4 до скоєного злочину, а також даним, які характеризують особу засудженого та не мав підстав для призначення йому такого суворого покарання. Просить з урахуванням усіх пом’якшуючих обставин, які були встановлені у справі судом першої інстанції та визнані апеляційним судом, а також того, що на його утриманні перебувають дружина та маленька дитина, змінити вирок апеляційного суду та призначити покарання із застосуванням ст. 75 КК України, як визначив суд першої інстанції;

Представник неповнолітнього потерпілого у своїй касаційній скарзі вказує, що апеляційний суд призначив засудженому занадто суворе покарання, не надавши належної оцінки тій обставині, що засуджений має хорошу характеристику за місцем роботи та являється основним годувальником сім’ї і просить з урахуванням усіх пом’якшуючих обставин, які були встановлені у справі судом першої інстанції, змінити вирок апеляційного суду та призначити ОСОБА_4 покарання із застосуванням ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, викладені у касаційних скаргах, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають з таких підстав.

Як видно з матеріалів справи, висновок суду про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні зазначеного у вироку злочину відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на зібраних у справі доказах, які досліджувалися судом у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 299 КПК України.

Апеляційний суд при розгляді апеляції на вирок суду визнав правильною кваліфікацію дій засудженого ОСОБА_4 за ч. 1. ст. 121 КК України відповідно до установлених фактичних обставин справи.

Стосовно призначеного судом першої інстанції із застосуванням ст. 75 КК України покарання засудженому, то апеляційний суд визнав його неправильним та м’яким оскільки він не відповідає ступеню тяжкості вчиненого та особі засудженого, та задовольнив апеляцію прокурора.

Апеляційний суд дотримався положень статтей 365- 366, 378 КПК України при розгляді поданої прокурором апеляції на вирок суду першої інстанції, а постановлений в апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_4 відповідає вимогам статей 332- 335 КПК України.

Вирішуючи питання про обрання покарання ОСОБА_4, який посередньо характеризується за місцем проживання, в стані алкогольного сп’яніння заподіяв своєму синові тяжкі тілесні ушкодження, оскаржував по суті обставини визнані судом першої інстанції доведеними, визнаючи себе винним в спричиненні тяжких тілесних ушкоджень по необережності, апеляційний суд виходив не лише зі ступеню тяжкості вчиненого, але й відповідно до ст. 66 КК України урахував всі пом’якшуючі покарання засудженого обставини, які були встановлені судом першої інстанції, та на які посилаються засуджений, його захисник та представник неповнолітнього потерпілого у своїх касаційних скаргах.

Призначене ОСОБА_4 за тяжкий злочин покарання у мінімальній межі, передбаченої санкцією ч. 1 ст. 121 КК України, відповідає ступеню тяжкості злочину, всім обставинам справи і є необхідним для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, як це передбачено ст. 65 КК України. Апеляційний суд навів у вироку мотиви прийнятого рішення, із яким погоджується і колегія суддів.

Підстави вважати, що призначене ОСОБА_4 покарання є несправедливим через його суворість, про що зазначають засуджений, його захисник та представник неповнолітнього потерпілого у своїх касаційних скаргах, відсутні. Підстав для пом’якшення покарання колегія суддів не вбачає.

Отже при перевірці справи в касаційному порядку не виявлено допущених з боку апеляційного суду істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону при постановленні вироку щодо ОСОБА_4, і, зокрема, в частині призначеного засудженому покарання, а тому касаційні скарги засудженого, його захисника та представника потерпілого задоволенню не підлягають.

На підставі наведеного, керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги засудженого ОСОБА_4, захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого та представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Донецької області від 29 серпня 2011 року щодо ОСОБА_4 - без зміни .