Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Слинька С.С.,

суддів: Крижановського В.Я., Кравченка С.І.,

за участю прокурора Волошиної Т.Г.,

розглянула в судовому засіданні 8 грудня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Рівненської області від 21 червня 2011 року.

Вироком Володимирецького районного суду Рівненської області від 23 лютого 2011 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців.

Судом вирішено долю речових доказів.

ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за вчинення злочину за таких обставин. У ніч з 8-го на 9 листопада 2010 року у приміщенні кухні будинку, належного доньці ОСОБА_1 (за адресою: АДРЕСА_1), під час вживання ним алкогольних напоїв із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на ґрунті особистих неприязнених відносин між останнім та ОСОБА_1 виникла сварка, що переросла в бійку, яку припинив ОСОБА_2 Після цього ОСОБА_1, взявши у ліву руку ніж, умисно з метою позбавлення життя людини вдарив ним ОСОБА_3 у грудну клітину, завдавши проникаюче ножове поранення грудної стінки з пошкодженням правого шлуночка серця, від чого ОСОБА_3 помер на місці події.

Ухвалою апеляційного суду вирок районного суду змінено: виключено з другого абзацу мотивувальної частини вироку слова "з метою позбавлення життя людини", перекваліфіковано дії засудженого ОСОБА_1 з ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 2 ст. 121 цього Кодексу, призначено покарання за вказаною статтею із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки. В решті вирок суду залишено без зміни.

Прокурор у своїй касаційній скарзі поставив питання про скасування ухвали апеляційного суду та направлення справи на новий апеляційний розгляд, оскільки, на його думку, суд припустився помилки, перекваліфікувавши дії ОСОБА_1 з ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 2 ст. 121 цього ж Кодексу, тому що дії останнього в момент події злочину, зокрема, спосіб завдання ушкодження, характер і локалізація поранення, а також його дії після вчинення цього протиправного діяння, достеменно свідчать про умисел ОСОБА_1 на вчинення саме вбивства, а не спричинення тяжких тілесних ушкоджень. Крім того, на думку прокурора, перекваліфікувавши дії засудженого, суд неправильно застосував кримінальний закон (а саме ст. 69) і при призначенні покарання, що не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м’якості.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу прокурора, котрий брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Доводи, наведені в цій скарзі, про те, що апеляційний суд припустився помилки, перекваліфікувавши дії ОСОБА_1 з умисного вбивства ОСОБА_3 на завдання йому тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть, на думку колегії суддів, є переконливими.

Як установив орган досудового слідства, ОСОБА_1, взявши у ліву руку ніж, умисно, протиправно з метою позбавлення життя людини вдарив ним ОСОБА_3 у грудну клітину, завдавши проникаюче ножове поранення грудної стінки з пошкодженням правого шлуночка серця, від чого ОСОБА_3 помер на місці події. У зв’язку з цим дії ОСОБА_1 було кваліфіковано як умисне вбивство.

Суд першої інстанції визнав його винним і засудив за ч. 1 ст. 115 КК України, не зважаючи на невизнання вини останнім, але дійшовши такого висновку на підставі наявних матеріалів справи, достатніх доказів, зібраних у встановленому законом порядку органом досудового слідства, і досліджених у судовому засіданні. Врахувавши при цьому спосіб завдання ушкодження (ОСОБА_1 наніс удар ножем лівою рукою, хоча не є лівшею, з докладанням певної сили, пробивши грудну клітину та пошкодивши саме серце), характер і локалізацію поранення (удар нанесено ножем у грудну клітину в область життєво важливого органу — серця), а також дії ОСОБА_1 після вчинення злочину (не надавши жодної допомоги потерпілому після нанесення удару, пішов до іншої кімнати дивитися телевізор; знайшовши пізніше ОСОБА_3 мертвим, виніс труп на подвір’я та накрив ковдрою, наступного дня присипав землею, приблизно через тиждень заховав труп у сараї).

Апеляційний суд, перекваліфікувавши дії ОСОБА_1, не обґрунтував свого рішення належним чином, навівши норми закону та пославшись лише на те, що ОСОБА_1 своєї вини у скоєному ним злочину не визнав, а також на те — як на підставу для перекваліфікації дій останнього, що в судових дебатах ні прокурор, ні потерпілий не доводили наявності мети та умислу у ОСОБА_1 на позбавлення життя ОСОБА_3

З такими висновками апеляційного суду колегія суддів погодитися не може.

За наведених обставин ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа — направленню на новий апеляційний розгляд, який необхідно провести згідно з вимогами закону, врахувавши наведене та призначивши покарання ОСОБА_1, яке б відповідало тяжкості вчиненого злочину та його особі. Покарання, призначене йому із застосуванням ст. 69 КК України, слід вважати м’яким.

Враховуючи викладене та керуючись статями 394—396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 21 червня 2011 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.