Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Слинька С.С.,

суддів: Крижановського В.Я., Кравченка С.І.,

за участю прокурора Волошиної Т.Г.,

розглянула в судовому засіданні 8 грудня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Одеської області від 5 липня 2011 року.

Вироком Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 січня 2011 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України, в силу ст. 89

КК України не судиму,

засуджено за ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією майна.

Судом вирішено питання щодо судових витрат і долі речових доказів.

Апеляційний суд змінив вирок районного суду, пом’якшив покарання, призначене ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 187 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України до 4 років позбавлення волі без конфіскації майна.

ОСОБА_1 визнано винною та засуджено за те, що вона 21 жовтня 2010 року о 10:50 у стані алкогольного сп’яніння, знаходячись біля огородженого домоволодіння АДРЕСА_1, з метою заволодіння чужим майном перелізла через огорожу, підійшовши до будинку, вийняла віконну раму і проникла всередину помешкання. Побачивши потерпілу ОСОБА_2, взяла зі столу кухонний ніж і, погрожуючи ним з метою заволодіння майном, поєднаного з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров’я, вимагала видати наявні гроші, цінності і майно. Отримавши їх від потерпілої, ОСОБА_1 залишила місце вчинення злочину, завдавши матеріальної шкоди ОСОБА_2 на загальну суму 566 грн.

Прокурор у своїй касаційній скарзі поставив питання про скасування ухвали апеляційного суду та направлення справи на новий апеляційний розгляд, оскільки, на його думку, апеляційний суд пом’якшив засудженій покарання безпідставно з урахуванням її особи, в силу ст. 89 КК України не судимої, та тяжкість вчиненого нею злочину.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який не підтримав касаційної скарги прокурора, котрий брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину та кваліфікація її дій за ч. 3 ст. 187 КК України у касаційній скарзі прокурора не оспорюються.

Доводи прокурора у касаційній скарзі про призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, що не відповідає тяжкості вчиненого та особі засудженої внаслідок м’якості, є непереконливими.

Так, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України призначає покарання у межах, установлених у санкції статті особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, з урахуванням ступеня тяжкості скоєного злочину, особи винної та обставин, що обтяжують і пом’якшують покарання. Покарання, призначене особі, має бути необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.

Суд першої інстанції, врахувавши вказані положення кримінального закону та обставини справи, призначив ОСОБА_1 покарання в межах санкції зазначеної статті.

Натомість, як убачається з матеріалів справи, а саме з довідки Ізмаїльського слідчого ізолятора (а.с. 143), стан здоров’я засудженої критичний, постійно погіршується, вона потребує лікування в умовах спеціалізованого відділення Міністерства охорони здоров’я України, подальше утримання під вартою може призвести до летального випадку.

Апеляційний суд, взявши до уваги наявність цієї довідки, повне визнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненому злочині та щире каяття, дійшов вірного висновку про можливість пом’якшення призначеного їй покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

З таким висновком апеляційного суду погодилась і колегія суддів.

Оскільки порушень вимог кримінального та кримінально-процесуального законів, які би потягли за собою безумовне скасування постановлених щодо засудженої судових рішень у справі, не встановлено, тому підстав для скасування або зміни цих рішень немає.

Враховуючи викладене та керуючись статями 394—396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 5 липня 2011 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора — без задоволення.