Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Зубара В.В.,

суддів: Марчук Н.О., Романець Л.А.,

за участю прокурора Голюга В.В.,

захисника ОСОБА_1,

розглянула в судовому засіданні 28 лютого 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Нахімовського районного суду м. Севастополя від 11 травня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м.Севастополя від 26 липня 2011 року щодо ОСОБА_2

Цим вироком

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 368 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати керівні посади в органах державної влади і місцевого самоврядування строком на 2 роки без конфіскації майна в силу ст. 77 КК України.

На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обовязків, передбачених пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалою апеляційного суду в порядку ст. 365 КПК України уточнено мотивувальну та резолютивну частину вироку місцевого суду щодо вирішення долі речових доказів.

У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він у період з січня по 14 березня 2011 року, займаючи посаду заступника голови Нахімовської районної державної адміністрації м. Севастополя, будучи посадовою особою, повторно отримав хабар від приватних підприємців: ОСОБА_3 в сумі 900 грн. та ОСОБА_4 в сумі 600 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 4,770 грн., за вчинення в інтересах останніх дій з використанням наданої йому влади, - забезпечення даним підприємцям можливості здійснювати незаконну торгівлю товарами народного споживання на території пл. Захарова в Нахімовському районі м. Севастополя шляхом непроведення перевірок зі сторони Нахімовської РДА м. Севастополя.

У касаційній скарзі прокурор порушив питання про скасування вироку та ухвали через неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок мякості, просив направити справу на новий судовий розгляд. Свої вимоги прокурор мотивував тим, що місцевий суд, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, безпідставно застосував ст. 75 КК України, не врахувавши підвищену суспільну небезпечність, у звязку з чим призначене ОСОБА_2 покарання не відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора про часткове підтримання поданої скарги та направлення справи на новий апеляційний розгляд, пояснення захисника ОСОБА_1 із запереченнями проти скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Суд правильно встановив фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного у вироку злочину. Такий висновок ґрунтується на зібраних у встановленому порядку та перевірених судом доказах і в касаційній скарзі не заперечується. Кваліфікація дій засудженого також є правильною та прокурором не оспорюється.

Щодо доводів прокурора про мякість призначеного засудженому покарання у звязку з безпідставним звільненням його на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням, то вони є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше пяти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, то він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як видно з мотивувальної частини вироку, при вирішенні питання про можливість звільнення ОСОБА_2 від відбування основного покарання з випробуванням судом у відповідності до вимог ст. 75 КК України враховані ступінь тяжкості вчиненого злочину, відсутність обставин, які обтяжують покарання та наявність обставин, які помякшують покарання: зявлення з зізнанням, повне визнання вини, щире каяття у вчиненому, наявність на утриманні неповнолітньої дитини та батьків похилого віку, дані про його особу, зокрема, позитивні характеристики за місцем роботи та проживання, відсутність попередніх судимостей.

Приймаючи до уваги сукупність цих обставин, рішення суду про можливість виправлення засудженого без реального відбування покарання з встановленням максимального іспитового строку є мотивованим, обґрунтованим і таким, що відповідає вимогам статей 65, 75 КК України.

Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи апеляції прокурора, аналогічні викладеним у касаційній скарзі, й правомірно визнав їх безпідставними.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону (1001-05) , які б давали підстави для скасування чи зміни судових рішень, не встановлено.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Нахімовського районного суду м. Севастополя від 11 травня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Севастополя від 26 липня 2011 року щодо ОСОБА_2 без зміни.