Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 6 грудня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Овруцького районного суду Житомирської області від 8 грудня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 15 березня 2011 року щодо нього,

Вироком Овруцького районного суду Житомирської області від 8 грудня 2010 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 367 КК України на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями чи займатися діяльністю, пов’язаною з цими функціями, строком на 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Житомирської області від 15 березня 2011 року вирок щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те, що він, обіймаючи посаду директора ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Нобліс" та одночасно директора ДП Овруцької насіннєвої бази по картоплі "Сортнасіннєовоч", будучи службовою особою, неналежно виконуючи свої службові обов’язки щодо управління підприємствами, в тому числі щодо збереження та належного догляду зелених насаджень, які визначені Статутами цих підприємств та п. 1,3, п. 3,2 "Правил утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів України", затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 14.12.1994 року № 301/511 (z0301-94) , через несумлінне ставлення до них, допустив проведення з травня по червень 2006 року порубки 133 дерев на території ДП Овруцької насіннєвої бази "Сортнасіннєовоч", хоча мав можливість отримати відповідні дозвільні документи на проведення рубки дерев, міг не надавати дозвіл на проведення рубки чи припинити її.

Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_5 своїх обов’язків незаконно зрізано 133 дерева, чим заподіяні збитки довкіллю в сумі 88 355 гривень, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним державним інтересам в особі Овруцької міської ради.

В касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону, порушує питання про скасування вироку місцевого суду і ухвали апеляційного суду та направлення справи на новий судовий розгляд. Зазначає, що вирок не відповідає вимогам ст. 323 КПК України, оскільки ґрунтується на неправдивих показаннях свідків та сфальсифікованих доказах. Засуджений вказує на те, що він не обіймав посади директора ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Нобліс", а на момент порубки дерев взагалі перебував у відпустці, в зв’язку з чим вважає своє засудження незаконним.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, яка заперечувала проти касаційної скарги засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину, за який його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується наведеними у вироку доказами, які суд всебічно, повно й об’єктивно дослідив, правильно оцінив.

Зокрема, винуватість ОСОБА_5 підтверджується показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 Ці показання повністю узгоджуються між собою, є послідовними та підтверджуються іншими доказами у справі, зокрема, даними акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства щодо встановлення факту знесення дерев без спеціального дозволу, даними протоколу огляду місця події, даними протоколу відтворення обстановки і обставин події за участю свідка ОСОБА_8, та іншими письмовими доказами по справі.

Дії ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 367 КК України кваліфіковані вірно.

Доводи засудженого про відсутність в його діях складу злочину були ретельно перевірені судом апеляційної інстанції та відхилені з наведенням відповідних мотивів. З такими висновками судів погоджується й колегія суддів.

Призначаючи покарання ОСОБА_5, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу винного, обставини, що пом’якшують покарання, та дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення йому основного покарання в мінімальному розмірі та звільнення від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України. Таке покарання, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження вчинення нових злочинів.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були підставою для зміни чи скасування судових рішень по справі, не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись статтями 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів,

Вирок Овруцького районного суду Житомирської області від 8 грудня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 15 березня 2011 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого – без задоволення.