Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючої Григор'євої І.В.,

суддів: Британчука В.В., Єленіної Ж.М.,

за участю прокурора Матюшевої О.В.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 6 грудня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Київської області на вирок Макарівського районного суду Київської області від

22 червня 2011 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, судимого 2 червня 2011 року за ч. 3 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю один рік,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки три місяці.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Макарівського районного суду Київської області від 2 червня 2011 року, більш суворим визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк три роки три місяці.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю один рік, з покладенням обов'язків, передбачених пунктами 3, 4 ст. 76 КК України.

В апеляційному порядку вирок не оскаржувався.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, будучи судимим вироком Макарівського районного суду Київської області від

2 червня 2011 року за ч. 3 ст. 185 КК України за злочин, вчинений 15 жовтня 2010 року, у середині листопада 2010 року близько 22 години проник до приміщенні ремонтної майстерні ТОВ "Сільгоспвиробник "Королівка" в

с. Королівка Макарівського району Київської області, звідки повторно таємно викрав електродвигун та вал до електродвигуна, загальною вартістю 900 грн.

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування вироку з направленням справи на новий судовий розгляд. Зазначає, що суд необґрунтовано застосував положення ч. 3 ст. 299 КПК України та в порушення вимог статей 275, 323, 334 КПК України безпідставно виключив з обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК України ознаку повторності, разом з тим визнав це обставиною, яка обтяжує покарання, що суперечить

ч. 4 ст. 67 КК України. При звільненні засудженого від відбування покарання з випробуванням суд, на думку прокурора, не врахував дані про особу ОСОБА_1, який притягувався до кримінальної відповідальності за аналогічний злочин, за місцем проживання характеризувався посередньо. Також ставить під сумнів пом’якшуючі покарання обставини – щире каяття винного та вчинення ним злочину внаслідок збігу тяжких сімейних обставин, висновки щодо яких у вироку не мотивовані. У зв’язку з неправильним застосуванням ст. 75 КК України призначене ОСОБА_1 покарання прокурор вважає явно несправедливим внаслідок м’якості.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів уважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Як убачається з матеріалів справи, органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він, після вчинення 15 жовтня 2010 року крадіжки чужого майна, поєднаної з проникненням в приміщення, в середині листопада 2010 року повторно таємно викрав з ремонтної майстерні в с. Королівка обладнання вартістю 900 грн., тобто скоїв злочин передбачений ч. 3 ст. 185 КК України (а. с. 54). Засуджений захищався від такого обвинувачення, визнав свою провину у цьому діянні і не наполягав на дослідженні фактичних обставин справи. На цій підставі суд розглянув справу та дослідив докази в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 299 КПК України. Проти такого порядку дослідження доказів не заперечував і прокурор, який брав участь у розгляді справи. Таким чином по справі не встановлено істотних порушень вимог ч. 3 ст. 299 КПК України.

Крім того, визнавши зазначене обвинувачення ОСОБА_1 доведеним і формулюючи його у мотивувальній частині вироку, суд фактично визнав останнього винним у скоєнні крадіжки чужого майна повторно і вказав про це.

Та обставина, що суд при викладенні кваліфікації формально не відобразив у вироку цієї кваліфікуючої ознаки, сама по собі не може бути безумовною підставою для скасування судового рішення, оскільки це не вплинуло на правильність остаточної юридичної оцінки дій засудженого. Тому із зазначених питань доводи касаційної скарги прокурора про неправильне застосування кримінального закону є неспроможними.

Разом із тим, суд усупереч положень ч. 4 ст. 67 КК України визнав обставиною, що обтяжує покарання – вчинення злочину повторно, оскільки ознака повторності міститься у формулюванні обвинувачення, яке визнано судом доведеним. Отже зазначена обтяжуюча покарання обставина підлягає виключенню з вироку і в цій частині касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню.

Що стосується доводів касаційної скарги прокурора про невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості, то вони є непереконливими. Призначаючи покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що впливають на покарання. Зокрема зважив, що ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин, за місцем проживання характеризувався посередньо та визначив покарання в межах санкції кримінального закону, за яким його засуджено.

Рішення суду про призначення ОСОБА_1 покарання за правилами ч. 4 ст. 70 КК України в касаційній скарзі прокурор не оспорює.

Урахувавши обставини, що пом’якшують покарання – визнання вини та щире каяття, а також, зваживши на відсутність тяжких наслідків від дій ОСОБА_1, оскільки він вказав особу, якій передав викрадене, чим сприяв розкриттю злочину, вилученню викраденого майна і повернення його власнику, суд дійшов правильного висновку про можливість звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.

Із матеріалів справи також убачається, що прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, вважав, що виправлення

ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства й тому просив звільнити засудженого на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням.

Призначене ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України відповідає вимогам статей 50, 65 КК України.

Водночас колегія суддів вважає за необхідне в порядку ст. 395 КПК України внести зміни до вироку та виключити з нього посилання на судимість ОСОБА_1 вироком Макарівського районного суду Київської області від 2 червня 2011 року як на обставину, що передувала крадіжці ним майна у листопада 2010 року та як на обставину, що вплинула на призначення йому покарання. Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 на момент вчинення злочину в листопаді 2010 року був не судимий. Проте суд у мотивувальній частині вироку, вказуючи про повторність вчинення ним крадіжки, безпідставно зазначив про попередню судимість ОСОБА_1 вироком від 2 червня 2011 року. Також суд був не вправі посилатись на цю судимість при призначенні ОСОБА_1 покарання.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Макарівського районного суду Київської області від

22 червня 2011 року щодо ОСОБА_1 змінити. Виключити з нього рішення про визнання обставиною, що обтяжує покарання, – вчинення злочину повторно.

У порядку ст. 395 КПК України виключити з цього ж вироку посилання суду на судимість ОСОБА_1 вироком Макарівського районного суду Київської області від 2 червня 2011 року як на обставину, що передувала крадіжці майна в листопаді 2010 року, і як таку, що впливає на призначення йому покарання.