Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Шилової Т.С.,

суддів Широян Т.А., Матієк Т.В.,

прокурора Деруна А.І.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 6 грудня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вироки Московського районного суду м. Харкова від 22 квітня 2011 року та Апеляційного суду Харківської області від 18 серпня 2011 року.

Вироком Московського районного суду м. Харкова від 22 квітня 2011 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, раніше не судимий

- засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік 6 місяців.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та на нього покладено обов’язки відповідно до п. 2,4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 10 000 грн. моральної шкоди та 9472 грн. матеріальної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_1 судові витрати на користь НДКЕЦ при МВ МВС України в Харківській області в сумі 2437,77 грн.

Вироком Апеляційного суду Харківської області від 18 серпня 2011 року вирок Московського районного суду м. Харкова від 22 квітня 2011 року в частині призначеного ОСОБА_1 покарання та стягнення моральної шкоди скасовано, постановлено новий вирок, яким ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням строком на 3 роки та на нього покладено обов’язки відповідно до п. 2,4 ч. 1 ст. 76 КК України, а також збільшено розмір стягнутої моральної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_2 до 30000 грн.

ОСОБА_1 визнаний судом винним в тому, що він 22 жовтня 2008 року біля 18 години 10 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем "Сеат-Кордоба" днз. НОМЕР_1 та рухаючись із швидкістю 40 км/год. по вул. Героїв Праці зі сторони вул. Академіка Павлова у напрямку вул. Тракторобудівників у м. Харкові біля будинку № 69/42 по вул. Гвардійців Широнинців, грубо порушуючи п. 1.5, 12.3 Правил дорожнього руху в Україні (1306-2001-п) , допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2, який у цей момент перетинав проїзну частину зліва направо по ходу руху автомобіля, та спричинив йому тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить постановлені щодо нього вироки суду першої та апеляційної інстанції скасувати і справу направити прокурору для додаткового розслідування, посилаючись на невідповідність вироків судів вимогам ст. 323 КПК України, а також на суворість призначеного йому покарання. Зазначає, що суди при призначенні йому покарання не взяли до уваги протиправну поведінку потерпілого та показання свідків у підтвердження цього, не дали належної оцінки і тому факту, що він в період з 25 жовтня по 1 листопада 2008 року добровільно відшкодував витрати потерпілого на лікування. Піддає сумніву висновки судово-медичної експертизи щодо ступеню тяжкості отриманих потерпілим тілесних ушкоджень.

На касаційну скаргу засудженого потерпілим ОСОБА_2 подані заперечення, у яких він вказує на необґрунтованість касаційної скарги і просить її залишити без задоволення.

Заслухавши доповідача, прокурора, який вважає вироки судів першої та апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 законними та обґрунтованими, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, пов’язаному із порушенням правил безпеки руху при обставинах, викладених у вироку, а також правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними доказами, в тому числі і даними судово-медичної експертизи потерпілого, які були оцінені за наслідками повного, всебічного й об’єктивного розгляду обставин справи.

Ці обставини та кримінально-правова оцінка фактично в касаційній скарзі не оскаржується, з цього приводу не надійшло касаційних скарг і від інших учасників судового процесу.

Твердження засудженого про те, що призначене йому покарання не відповідає ступеню тяжкості злочину та його особі внаслідок суворості, на думку колегії суддів, є непереконливими.

Так, відповідно до ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до вимог ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання, зокрема, у виді позбавлення волі на строк не більше п’яти років, враховуючи тяжкості злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Питання обґрунтованості призначеного ОСОБА_1 покарання було предметом розгляду судом апеляційної інстанції.

Апеляційний суд, з урахуванням обставин вчинення ОСОБА_1 злочину, даних про його особу, наслідків, які настали для потерпілого, віктимну поведінку останнього, обґрунтовано призначив ОСОБА_1 більш суворе покарання, ніж те, яке йому було призначено судом першої інстанції та збільшив термін іспитового строку на підставі ст. 75 КК України, належним чином вмотивувавши свої висновки, з якими колегія суддів погоджується.

При цьому апеляційний суд правильно виправив помилку суду першої інстанції, про звільнення ОСОБА_1 на підставі ст. 75 КК України від відбування як основного, так і додаткового покарання та звільнив його від відбування тільки основного покарання з випробуванням.

Призначене ОСОБА_1 покарання, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Цивільний позов по справі розв’язаний у відповідності із вимогами ст. 328 КПК України і належним чином обґрунтований. При цьому колегія суддів погоджується із мотивами збільшення апеляційним судом розміру моральної шкоди на користь потерпілого.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити судам першої та апеляційної інстанції повно та всебічно розглянути справу і постановити законні та обґрунтовані рішення, а також підстав для скасування судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд, як зазначено у касаційній скарзі засудженого, по справі не встановлено.

Керуючись ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Московського районного суду м. Харкова від 22 квітня 2011 року та вирок Апеляційного суду Харківської області від 18 серпня 2011 року щодо нього – без зміни.