5-3859к11 Про вступ у статеві зносини із неповнолітньою, яка не досягла статевої зрілості, як природним так і неприродним шляхом - 06.12.2011 Прийняття

смт Красноїльськ Сторожинецького району Чернівецької області, в лісовому масиві на окраїні селища, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, умисно з метою задоволення статевої пристрасті з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка не досягла статевої зрілості, знаючи про її неповнолітній вік, вступив із нею в статеві зносини як природним так і неприродним шляхом.

За апеляціями прокурора та представника потерпілої вирок місцевого суду скасовано Апеляційним судом Чернівецької області, яким поставлено свій вирок від 28 квітня 2011 року. Цим вироком ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 153 КК України та призначено йому покарання: за ч. 3 ст. 152 КК України у виді позбавлення волі на строк сім років, за ч. 2 ст. 153 КК у виді позбавлення волі на строк чотири роки; на підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточне покарання визначено у виді позбавлення волі на строк сім років шість місяців.

У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

Згідно з вироком апеляційного суду ОСОБА_2 визнано винним і засуджено за те, що він біля 3 години 10 жовтня 2009 року в

смт Красноїльськ Сторожинецького району Чернівецької області, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, скоїв зґвалтування неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто статеві зносини як природним шляхом так і неприродним способом, скориставшись безпорадним станом потерпілої та застосовуючи погрози фізичного насильства.

Ухвалою колегії суддів Судової плати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 липня 2011 року постановлений 28 квітня 2011 року вирок апеляційного суду скасовано через його невідповідність вимогам статей 334, 335 КПК України, а справу направлено на новий апеляційний розгляд.

За результатами нового та в іншому складі суду апеляційного розгляду справи Апеляційний суд Чернівецької області скасував вирок Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 7 лютого 2011 року й постановив 6 вересня 2011 року свій вирок, яким ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 153 КК України та призначено йому покарання: за ч. 3 ст. 152 КК України – сім років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 153 КК України – чотири роки позбавлення волі; на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання визначено у виді позбавлення волі на строк сім років.

Постановлено стягнути із засудженого на користь потерпілої

ОСОБА_3 у рахунок відшкодування заподіяної злочином моральної шкоди 20 000 грн.

Цим вироком ОСОБА_2 засуджено за те, що він із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування та використанням безпорадного стану неповнолітньої ОСОБА_3 вступив із останньою у статеві зносини й задовольнив статеву пристрасть неприродним способом, вчинивши злочини за наступних обставин.

ОСОБА_2 10 жовтня 2009 року, приблизно о 3 годині ночі, в

смт Красноїльськ Сторожинецького району Чернівецької області, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, достовірно знаючи, що

ОСОБА_3 є неповнолітньою, з метою зґвалтування та задоволення статевої пристрасті неприродним способом, заштовхав її в автомобіль, яким керувала невстановлена слідством особа, та всупереч волі ОСОБА_3, утримуючи насильно в салоні автомобіля, привіз в лісовий масив на окраїні селища. Погрожуючи застосуванням насильства й зґвалтуванням групою осіб у випадку, якщо ОСОБА_3 відмовиться вступити у статеві зносини з ним, скориставшись безпорадним станом і віком потерпілої, ОСОБА_2 вступив із нею у статеві зносини, після чого задовольнив свою статеву пристрасть неприродним способом.

У поданій в інтересах засудженого касаційній скарзі, як убачається з її змісту, захисник ОСОБА_1 заперечує законність вироку апеляційного суду, посилаючись на невідповідність судового рішення вимогам статей 332- 335 КПК України, неправильну юридичну оцінку вчиненого та безпідставність кваліфікації дій ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 153 КК України. Наголошує, що суд апеляційної інстанції, усупереч ст. 399 КПК України, не виконав належно вказівки касаційного суду стосовно встановлення і допиту свідка на ім’я Овідіо, не дав належної оцінки доказам й внаслідок цього дійшов хибного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні зґвалтування неповнолітньої ОСОБА_3 і насильницьке задоволення з нею статевої пристрасті неприродним способом. Натомість представлені в справі показання засудженого, свідків, експертні висновки доводять, що ОСОБА_2 до ОСОБА_3, яка не досягла статевої зрілості, не застосовував погрози насильством й насильство, вступив у статеві зносини з потерпілою та задовольнив статеву пристрасть неприродним способом виключно за її згодою. Захисник вважає правильними кваліфікацію дій засудженого за ч. 1 ст. 155 КК України та призначене покарання у вироку місцевого суду, а тому просить відповідно змінити вирок апеляційного суду.

Подану заступником прокурора Чернівецької області

Васильчуком О.К. касаційну скаргу на вирок апеляційного суду до початку розгляду справи відкликано.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора про часткове задоволення касаційної скарги та виключення з вироку апеляційного суду окремої кваліфікуючої ознаки – вчинення зґвалтування й насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом із використанням безпорадного стану потерпілої; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_2 у статевих зносинах із неповнолітньою ОСОБА_3 із застосуванням фізичного насильства та погрози його застосування, а також насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом за обставин, установлених судом, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджений зібраними у встановленому порядку доказами, які досліджені, належно оцінені судом і детально викладені у вироку.

Факт статевих зносин і задоволення засудженим статевої пристрасті неприродним способом із ОСОБА_3, перебування ОСОБА_2 в алкогольному сп’янінні та його обізнаність щодо неповнолітнього віку потерпілої, а також зазначені у вироку час і місце подій у касаційній скарзі не заперечуються.

Відповідно до матеріалів справи, потерпіла ОСОБА_3 упродовж всього слідства стверджувала про застосування до неї засудженим насильства й погроз застосування насильства. Зокрема потерпіла вказувала, що не мала наміру слідувати з ОСОБА_2 на автомобілі під керуванням невстановленої слідством особи до лісового масиву вночі, саме тому вийшла з транспортного засобу разом із свідками ОСОБА_5, ОСОБА_6, проте у подальшому ОСОБА_2 затягнув її в салон автомобіля, де примусово утримуючи й погрожуючи зґвалтуванням групою осіб, доставивши у безлюдне місце в ліс, змусив у такий спосіб вступити з ним у статеві зносини, а також задовольнив свою статеву пристрасть неприродним способом. Потім, скориставшись тим, що засуджений почав дзвонити по мобільному телефону, вона втекла. Завдяки зустрічі на дорозі з перехожим, узявши в нього телефон, подзвонила ОСОБА_6, та після з’єднання із сестрою ОСОБА_7, попросила допомоги. Згодом по неї приїхав сусід ОСОБА_8 й відвіз додому.

Ці показання потерпілої щодо обставин вчинення ОСОБА_2 злочинів узгоджуються з наявними у справі та наведеними у вироку апеляційного суду показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_8, чиї достовірність і допустимість як доказів у поданій касаційній скарзі під сумнів не ставляться.

Також показання ОСОБА_3 підтверджуються проведеними по справі експертними дослідженнями, у тому числі судово-медичними, згідно з якими потерпіла не досягла статевої зрілості, унаслідок статевих зносин їй було заподіяно легкі й такі, що потягнули короткочасний розлад здоров’я тілесні ушкодження у вигляді свіжого розриву дівочої пліви. Правильність експертних висновків у скарзі не оспорюється.

Необхідно відзначити, що показання ОСОБА_3 про насильницькі дії засудженого, погрози застосуванням насильства відповідають й показанням ОСОБА_2 в ході досудового слідства, в яких він частково визнавав пред’явлене обвинувачення Так, під час допиту 23 жовтня 2009 року як обвинуваченого, ОСОБА_2 визнав зґвалтування ним потерпілої. При цьому вказував, що примусово утримував ОСОБА_3 в салоні автомобіля, закривав її рота, а також погрожував зґвалтуванням групою осіб, у випадку відмови потерпілої вступити із ним у статеві зносини. У цей же день на очній ставці, проведеної з участю захисника, ОСОБА_2 зазначав, що у салоні автомобіля він закривав потерпілій рота у той час коли проїжджав зустрічний транспорт. Протоколи наведених слідчих дій усіма їх учасниками підписані без зауважень.

На відміну від показань засудженого показання потерпілої є послідовними, конкретними, логічними, узгоджуються між собою й іншими зібраними по справі доказами. Тому апеляційний суд обґрунтовано визнав їх достовірними, а показання ОСОБА_2 в яких він заперечував насильницький характер своїх дій і стверджував, що вступив у статеві зносини й задовольнив статеву пристрасть неприродним способом за згодою неповнолітньої

ОСОБА_3, відхилив як неспроможні. Усупереч доводів скарги, підстав уважати, що потерпіла обмовила засудженого ОСОБА_2 у вчиненні злочинів по справі немає.

Разом із тим по справі встановлено, що ОСОБА_3 за своїм фізичним і психічним станом усвідомлювала характер вчинюваних щодо неї

ОСОБА_2 протиправних дій, намагалась їх уникнути, проте не змогла через застосування фізичного насильства й погроз його застосування, безпосередньо після скоєння злочину втекла та звернулась за допомогою. Отже потерпіла в безпорадному стані не перебувала. Тому рішення апеляційного суду про наявність у діях засудженого окремої кваліфікуючої ознаки злочинів, а саме вчинення зґвалтування і насильницьке задоволення статевої пристрасті з використанням безпородного стану потерпілої, підлягає виключенню з вироку.

Юридична оцінка винних дій засудженого щодо неповнолітньої ОСОБА_3, які виразились у її зґвалтуванні, тобто статевих зносинах із застосуванням фізичного насильства та погроз його застосування, а також насильницькому задоволенні статевої пристрасті неприродним способом, відповідно за ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 153 КК України є правильною.

Правові підстави для кваліфікації вчиненого ОСОБА_2 винного діяння за ч. 1 ст. 155 КК України, як про це наполягає в касаційній скарзі захисник, відсутні.

Покарання ОСОБА_2 призначено у відповідності з вимогами

статей 50, 65 КК України, за своїм видом і розміром є справедливим, необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Доводи захисника в скарзі про те, що апеляційний суд не дотримав вимоги ст. 399 КПК України й не виконав вказівки касаційного суду стосовно обов’язкового встановлення і допиту особи на ім’я Овідіо, є неспроможними, оскільки не ґрунтуються на матеріалах справи. Такої вказівки в ухваленому 12 липня 2011 року рішенні суду касаційної інстанції не міститься.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які безумовно тягнуть за собою скасування вироку апеляційного суду з підстав, передбачених ст. 398 КПК України, не встановлено.

З огляду на викладене, керуючись статями 394- 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Чернівецької області від 6 вересня 2011 року щодо ОСОБА_2 змінити, виключити з мотивувальної частини з формулювання обвинувачення та кваліфікації дій засудженого кваліфікуючу ознаку – вчинення зґвалтування та насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом з використанням безпорадного стану потерпілої.